Війна, Дніпровський, Суспільство
День пам’яті: примусове виселення українців 1944-1951
Сьогодні Україна вшановує День пам’яті примусового виселення українців у 1944-1951 роках. Ця трагічна сторінка історії пов’язана з наслідками Другої світової війни та змінами державних кордонів в Європі. 9 вересня 1944 року між Українською РСР та Польщею було укладено угоду про “взаємний обмін населенням”. Ця угода призвела до насильницького виселення сотень тисяч українців зі своїх споконвічних земель: Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини. Вони були змушені покинути свої домівки.
У 2018 році Верховна Рада України встановила другу неділю вересня як офіційний день вшанування пам’яті жертв насильницьких депортацій, що відбувалися в період з 1944 по 1951 рік. Ці події стали прямим наслідком встановлення нових кордонів між СРСР і Польщею, що мало на меті врегулювати територіальні суперечки та вирішити етнічні питання. Переселення, яке мало б бути добровільним, насправді перетворилося на жорстокі примусові депортації. Українці зазнавали репресій, втрачали своє майно, їхні політичні, соціальні, економічні та культурні права були суттєво обмежені.
Підставою для виселення часто ставали списки осіб, які нібито виявили бажання покинути Польщу. Ця процедура створювала широкі можливості для зловживань, оскільки критерії визначення національності не були чітко прописані. Часто ключовим показником ставала ідентифікаційна картка часів нацистської окупації, яка містила дані про віросповідання та національність.
Згідно з угодою 1944 року, протягом 1944-1946 років понад 482 тисячі українців були примусово переселені до УРСР. Їх розселили по 17 областях радянської України, охопивши території від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини. Водночас, із західних областей України до Польщі було переселено майже 790 тисяч поляків та євреїв.
Насильницькі депортації українців продовжилися. У 1947 році польська влада провела так звану “акцію Вісла”. Ті українці, які відмовилися виїжджати до СРСР, були депортовані на північні та західні території Польщі. За декілька місяців майже 150 тисяч людей зазнали примусового переселення. Додаткові десятки тисяч українців втратили свої домівки внаслідок обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948 та 1951 роках.
Ці події залишили глибокий слід в історії українського народу, підкреслюючи важливість збереження національної пам’яті та вшанування жертв тоталітарних режимів. Важливо пам’ятати про ці трагедії, щоб подібне ніколи не повторилося.


