Сьогодні – День тиші й скорботи. 4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок російсько-української війни. Цей день – це можливість згадати кожну дитину, чиє життя обірвала війна. Діти – це наше майбутнє, і їхня втрата – це непоправна трагедія для всієї країни.

Ці діти мали жити, мріяти, бігати, ходити до школи чи в садочок, святкувати Дні Народження… Але їхні життя обірвалися через війну, яку вони не обирали. Війна забрала у них можливість рости, розвиватися та радіти життю. Наш обов’язок – пам’ятати про них та робити все можливе, щоб подібне ніколи не повторилося.

Неможливо змиритися, неможливо забути. Кожна дитина – цілий всесвіт. І кожна втрата – рана, що не загоїться ніколи. Пам’ять про кожну дитину, яка загинула внаслідок російської агресії, назавжди залишиться в наших серцях. Ми ніколи не забудемо їхні імена та обличчя.

Ми пам’ятаємо. Ми говоримо про них, бо мовчання – це зрада. Говорити про ці трагедії – це наш моральний обов’язок. Ми не маємо права забути про тих, хто віддав своє життя за мирне майбутнє України. Пам’ять про них має жити вічно.

Ми продовжуємо боротися, щоб зберегти якомога більше дитячих, людських життів. Наша боротьба – це найкраща шана пам’яті загиблих дітей. Ми боремося за те, щоб кожна дитина в Україні мала можливість жити в мирі та безпеці.

Світла пам’ять кожній дитині, яка стала жертвою цієї страшної, безжалісної, несправедливої війни… Вічна пам’ять невинним жертвам! Нехай їхні душі знайдуть спокій, а ми будемо продовжувати боротьбу за справедливість і мир.