Сьогодні – день пам’яті, який нагадує нам про те, чому будь-які жорстокі імперії заслуговують на неминуче падіння. Рівно 81 рік тому радянська влада розпочала жахливу депортацію кримськотатарського народу. Цілий народ був насильно вигнаний з рідної землі та кинутий у виснажливу дорогу, яка стала смертним вироком для тисяч і тисяч невинних людей, для незліченної кількості сімей. Щонайменше третина кримськотатарського народу загинула від хвороб, голоду, непосильної праці та жорстокого поводження. Ця жахлива трагедія стала можливою через злочинну тоталітарну систему та безкарність можновладців у Москві. Трагедія, яка ніколи не повинна була повторитися.

Але, на жаль, сталася ще одна російська окупація Криму у 2014 році, і тепер знову тисячі сімей, на превеликий жаль, розділені. Знову потрібно боротися за свободу та за свій рідний дім. Пам’ятаємо, що депортація кримських татар – це геноцид.

Ми вшановуємо пам’ять усіх жертв депортації кримських татар – цього страшного геноциду кримськотатарського народу. Ми завжди пам’ятатимемо, як важливо, що народ зміг повернутися додому. І ми продовжуємо наполегливо працювати, щоб захистити нашу незалежну державу, усіх наших людей і всю нашу землю. Депортація кримських татар – це злочин, який не має повторитись.

Крим, як і вся Україна, має бути вільним. Імперії завжди падають. Пам’ятаємо про депортацію кримських татар.

Today is a day that reminds us why any brutal empires deserve to fall. 81 years ago, the Soviet regime began the deportation of the Crimean Tatar people. An entire nation was expelled from its native land and forced onto a journey that became a death sentence for thousands upon thousands of people, for countless families. At least one third of the Crimean Tatar people were lost to disease, starvation, exhaustion and abuse. A tragedy that became possible because of a criminal totalitarian system and the impunity of the rulers in Moscow. A tragedy that should never have happened again. But yet another Russian occupation of Crimea took place in 2014 – and now once again, unfortunately, thousands of families are separated. Once again, there is a need to fight for freedom and for one’s home.

We honor the memory of all the victims of the deportation – the genocide of the Crimean Tatar people. We remember how important it was that the people were able to return home. We continue to work to defend our independent state, all our people, and all our land.

Crimea, like all of Ukraine, must be free. Empires always fall.