Сьогодні – день, який змушує нас згадати, чому будь-які жорстокі імперії заслуговують на крах. 81 рік тому радянська влада розпочала депортацію кримськотатарського народу. Цілий народ було вигнано з рідної землі та кинуто у вигнання, що стало смертним вироком для тисяч і тисяч людей, для незліченних сімей. Щонайменше третина кримськотатарського народу загинула від хвороб, голоду, виснаження та знущань. Депортація кримськотатарського народу – це трагедія, яка стала можливою через злочинну тоталітарну систему та безкарність можновладців у Москві. Трагедія, яка ніколи не повинна була повторитися. Але сталася ще одна російська окупація Криму у 2014 році – і тепер знову, на жаль, тисячі сімей розділені. Знову треба боротися за свободу та за свій дім.

Ми вшановуємо пам’ять усіх жертв депортації – геноциду кримськотатарського народу. Пам’ятаємо, як важливо, що народ зміг повернутися додому. Ми продовжуємо працювати, щоб захистити нашу незалежну державу, усіх наших людей і всю нашу землю. Депортація кримськотатарського народу – це злочин, який не має бути забутим.

Крим, як і вся Україна, має бути вільним. Імперії завжди падають. Депортація кримськотатарського народу назавжди залишиться в нашій пам’яті як символ жорстокості та несправедливості. Важливо пам’ятати та шанувати жертв, щоб подібні трагедії ніколи не повторювалися. Саме тому ми повинні захищати нашу землю і нашу свободу. Сьогодні ми згадуємо всіх, хто постраждав від депортації, і підтверджуємо нашу рішучість боротися за справедливість і свободу. Депортація кримськотатарського народу є частиною історії України, і ми ніколи не дозволимо її забути. Наша боротьба за вільний Крим триває, і ми віримо в перемогу.

Пам’ятаємо жертв депортації кримськотатарського народу і працюємо заради вільної України!

Today is a day that reminds us why any brutal empires deserve to fall. 81 years ago, the Soviet regime began the deportation of the Crimean Tatar people. An entire nation was expelled from its native land and forced onto a journey that became a death sentence for thousands upon thousands of people, for countless families. At least one third of the Crimean Tatar people were lost to disease, starvation, exhaustion and abuse. A tragedy that became possible because of a criminal totalitarian system and the impunity of the rulers in Moscow. A tragedy that should never have happened again. But yet another Russian occupation of Crimea took place in 2014 – and now once again, unfortunately, thousands of families are separated. Once again, there is a need to fight for freedom and for one’s home.

We honor the memory of all the victims of the deportation – the genocide of the Crimean Tatar people. We remember how important it was that the people were able to return home. We continue to work to defend our independent state, all our people, and all our land.

Crimea, like all of Ukraine, must be free. Empires always fall.