Сьогодні – день, який з болем нагадує нам про те, чому будь-які жорстокі імперії заслуговують на неминуче падіння. 81 рік тому злочинна радянська влада розпочала жахливу депортацію кримськотатарського народу. Цілий народ, кримськотатарський народ, був вигнаний з рідної землі, з Криму, і кинутий у виснажливу дорогу, що стала смертним вироком для тисяч і тисяч невинних людей, для багатьох родин. Щонайменше третина кримськотатарського народу була безжально втрачена через хвороби, голод, виснаження та нелюдські знущання.

Ця трагедія стала можливою через злочинну тоталітарну систему та безкарність кремлівських вождів у Москві. Трагедія, яка ніколи не мала б повторитися. Але, на превеликий жаль, сталася ще одна російська окупація Криму у 2014 році, і тепер знову тисячі сімей, на жаль, розділені. Знову треба боротися за свободу та власний дім, за право жити на своїй землі.

Ми шануємо пам’ять усіх жертв депортації, цього геноциду кримськотатарського народу. Пам’ятаємо, як важливо, що народ зміг повернутися додому, на свою землю. Ми продовжуємо працювати, щоб захистити нашу незалежну державу, усіх наших людей, усю нашу землю від загарбників.

Крим, як і вся Україна, має бути вільним. Імперії завжди падають. І справедливість обов’язково переможе. Ми віримо в це і робимо все можливе для цього. Пам’ятаємо, що кримськотатарський народ – це невід’ємна частина України.

Сьогодні, в день скорботи, ми знову підкреслюємо важливість єдності та підтримки один одного. Тільки разом ми зможемо подолати всі виклики та захистити нашу свободу та незалежність. Пам’ять про минуле – це запорука нашого майбутнього. Ми ніколи не забудемо злочини проти кримськотатарського народу і будемо боротися за те, щоб подібне ніколи не повторилося.

Слава Україні! Героям слава!

Today is a day that reminds us why any brutal empires deserve to fall. 81 years ago, the Soviet regime began the deportation of the Crimean Tatar people. An entire nation was expelled from its native land and forced onto a journey that became a death sentence for thousands upon thousands of people, for countless families. At least one third of the Crimean Tatar people were lost to disease, starvation, exhaustion and abuse. A tragedy that became possible because of a criminal totalitarian system and the impunity of the rulers in Moscow. A tragedy that should never have happened again. But yet another Russian occupation of Crimea took place in 2014 – and now once again, unfortunately, thousands of families are separated. Once again, there is a need to fight for freedom and for one’s home.

We honor the memory of all the victims of the deportation – the genocide of the Crimean Tatar people. We remember how important it was that the people were able to return home. We continue to work to defend our independent state, all our people, and all our land.

Crimea, like all of Ukraine, must be free. Empires always fall.