Сьогодні – день, який нагадує нам про те, чому будь-які жорстокі імперії заслуговують на падіння. 81 рік тому радянська влада розпочала депортацію кримськотатарського народу. Цей геноцид кримськотатарського народу став трагедією для цілого народу, який вигнали з рідної землі, прирікаючи на страшні муки і смерть. Тисячі й тисячі людей, безліч сімей, опинилися в дорозі, що стала смертним вироком. Щонайменше третина кримськотатарського народу загинула від хвороб, голоду, виснаження та знущань. Трагедія стала можливою через злочинну тоталітарну систему та безкарність вождів у Москві. Трагедія, яка ніколи не повинна була повторитися.

Але, на жаль, сталася ще одна російська окупація Криму у 2014 році, і знову тисячі сімей розділені. Знову потрібно боротися за свободу та власний дім. Ми шануємо пам’ять усіх жертв депортації, цього геноциду кримськотатарського народу. Пам’ятаємо, як важливо, що народ зміг повернутися додому. Ми працюємо, щоб захистити нашу незалежну державу, всіх наших людей і всю нашу землю. Боротьба за свободу триває.

Крим, як і вся Україна, має бути вільним. Імперії завжди падають. Ми не повинні забувати про геноцид кримськотатарського народу, щоб не допустити повторення подібних трагедій у майбутньому. Пам’ять про минуле – запорука нашої сили та єдності у боротьбі за справедливість та свободу. Слава Україні! І героям слава!

Сьогодні ми згадуємо не лише жертв депортації, а й тих, хто боровся і продовжує боротися за повернення Криму до складу України. Наша спільна мета – відновлення територіальної цілісності України та забезпечення прав і свобод усіх громадян, незалежно від національності чи віросповідання. Крим – це Україна!

Нехай пам’ять про жертв депортації кримськотатарського народу буде вічною. Разом переможемо!

Слава Україні!