🇺🇦Сьогодні зі сходу України повернулася група добровольців з Березівського району, які протягом 30 днів будували фортифікаційні споруди на лінії оборони. Ця героїчна місія демонструє єдність та незламність нашого народу в умовах війни. Добровольці з Березівського району, незважаючи на небезпеку, самовіддано працювали над укріпленням оборонних рубежів, забезпечуючи безпеку та захист для наших воїнів та мирних мешканців.

Від нашої громади на прифронтову територію вдруге їздили – Олександр Волошин, сільський голова, Швець Петро, Завітюк Віталій, жителі с.Гудевичеве. Вперше долучилися Руслан Король з Конопляного, Синявський Сергій з Калинівки та Чабанюк Юрій з Гудевичевого. Ці відважні люди, ризикуючи власним життям, внесли свій вклад у зміцнення обороноздатності країни.

“Коли восени дізнався, що мешканці громад нашого району добровольцями їдуть на будівництво укріплень, я готовий був теж відправитися. Тоді за сімейними обставинами не зміг. Але хотів бути корисним для держави. Тому і поїхав”, – розповідає Руслан Король. Його слова – це віддзеркалення патріотизму та прагнення допомогти, які об’єднують українців у важкі часи.

“Якщо хтось скаже, що працювати на фортифікаційних укріпленнях, не страшно – я не повірю. Страшно. Але до страху звикаєш. Зі страхом можна жити. З ним можна і працювати. Але я би так не хотів жити.

Працювали з 8-ї ранку до 16.00. Але це залежало від погодних умов, спочатку були морози – до мінус 16. Один день вихідного нам надала сама природа – сильно задощило, працювати було неможливо. І тоді в нагоді став добрий вітер – все швиденько висушив, і ми поїхали працювати далі.

Перепочивали в обідню перерву – в степу, куди доставляли нам їжу. Милися в шахтарській лазні, а сніданок та вечерю готували самі. В цілому, наші умови проживання були нормальними, незважаючи на близькість фронту” – додає Руслан. Ці слова свідчать про надзвичайну стійкість та адаптивність українських добровольців, які, незважаючи на складні умови, продовжують виконувати свій обов’язок.

“Там дуже гучно: де ми працювали і де жили. Бачили, як ворог скидає КАБИ, чули, як працює їх РСЗВ, навчилися відрізняти прихід-вихід. Я ніколи не цінував тишу так, як зараз! Ми живемо у відносному спокої і не знаємо, що таке справжня війна. Я тепер розумію наших хлопців та дівчат, як їм важко. І набагато гарячіше, страшніше та це не заважає їм захищати нашу державу, наш спокій та наше звичайне життя. Ми в боргу перед ними.

Незважаючи ні на що, якщо треба буде – поїду ще. Хоча знаю, що дружина буде проти і найменшенький Рувім знову плакатиме, не впізнавши мене. Поїду, щоб допомогти нашим військовим, щоб бути корисним державі, щоб підтримати місцевих. До речі, місцева влада вручила мені подяку, а обласна – Почесну грамоту. Приємно. Діти мною пишаються”. Ці слова пронизані глибокою повагою до захисників України та готовністю пожертвувати особистим комфортом заради спільної перемоги.

Особистий вклад наших працівників відзначений органами влади. Так, Почесною грамотою Донецької ОВА нагороджені Король Руслан, Швець Петро та Волошин Олександр. Подяку Покровської райради отримали Завітюк Віталій, Синявський Сергій та Чабанюк Юрій. Це є визнанням їхньої самовідданої праці та внеску у зміцнення оборонних рубежів.

Щиро дякуємо кожному, хто працював на спільну справу та робив максимум із того, на що здатен. Ваша праця – це важливий внесок у нашу спільну перемогу!

Працюємо далі…
Тримаймо стрій!

З міркувань безпеки, фото з місць будівництва – не публікуємо.