Сьогодні громада Тальнівщини, охоплена глибоким сумом, провела в останню путь солдата Володимира Андрійовича Тарусіна. Цей загиблий воїн не був уродженцем нашої землі, проте саме тут, на Тальнівщині, його життєвий шлях сплівся з долею, і він знайшов свою родину, дім та спокій. Він назавжди залишиться з нами, похований на землі, що стала для нього рідною, як справжній герой України.Ми всі розділяємо спільний біль, адже Україна для нас єдина, і втрата кожного її захисника – це непоправна спільна втрата. Володимир Тарусін загинув, виконуючи складне бойове завдання, захищаючи кожного з нас. Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі, висловлюючи щиру вдячність за його незламну жертовність та мужність. Вічна пам’ять про нього житиме в серцях поколінь.Володимир Андрійович народився 1 листопада 1983 року в селищі Дробишеве на Донеччині. З 2014 року його рідний край перебував під постійною загрозою обстрілів та окупації, що сформувало його як сильну особистість. Його життя було сповнене випробувань, особливо болючим епізодом стала доля матері, яка потрапила в полон до ворога і, не витримавши страждань, померла у 2025 році. Ці події лише підкреслили його рішучість стати на захист Батьківщини.У липні 2024 року Володимир вступив до лав Збройних Сил України, будучи призваним Балтівським районним центром комплектування з міста Лиман Донецької області. Його шлях як захисника України був сповнений викликів, але він завжди демонстрував непересічну відданість і мужність.Восени того ж року його життєвий шлях привів до нашої громади, у мальовниче село Глибочок. Саме тут Володимир зустрів своє кохання – Вікторію Олійник. Разом вони створили міцну родину, виховуючи її сина Артема як рідного. Вони мріяли про мирне майбутнє, придбали будинок, будували спільні плани та з нетерпінням чекали на народження спільної дитини. На жаль, війна жорстоко обірвала його життя, не дозволивши побачити цю нову сторінку. Володимир загинув, віддавши найцінніше.Трагічна подія сталася 16 червня 2025 року. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман на Харківщині, автомобіль, у якому перебував Володимир Андрійович Тарусін, був вражений ворожим FPV дроном. Від отриманих поранень солдат Володимир Тарусін загинув. Ця втрата глибоко вразила всіх, хто знав його, і нагадала про ціну, яку сплачує Україна за свою свободу.Командир його підрозділу високо оцінював його як воїна та людину, відзначаючи його професіоналізм, витривалість, мотивацію та зразкову службу. Володимир Тарусін користувався непересічним авторитетом серед побратимів. Він завжди допомагав іншим, залишався справжньою людиною, гідно ніс службу і був вірним присязі до останнього подиху, стояв за Україну. Його відданість зробила його справжнім героєм.Сьогодні ми прощаємося з людиною, яка могла б ще довго жити, любити, працювати, виховувати дітей і будувати дім. Але його життя, сповнене болю, мрій та непереборної мужності, обірвалося за нашу свободу. Його серце зупинилось на полі бою, але його душа – у вічності, а ім’я – назавжди закарбоване в нашій пам’яті як вічна пам’ять про справжнього Героя.У скорботі залишаються дружина Вікторія, син Артем та вся його велика родина. Їхній біль – це наш спільний біль. Ми сумуємо разом із вами і дякуємо за вашого Володимира – за його непереможну відвагу, безмежну любов до України та за життя, віддане заради всіх нас.Нехай кожен з нас сьогодні запам’ятає цю втрату. Нехай ім’я Володимира Тарусіна буде вписане не лише у списки героїв, а й у людську пам’ять – як невмирущий символ мужності, гідності, любові до життя і до України. Хай Господь прийме його душу, а рідна земля – стане йому тихою, вічною домівкою. Світла пам’ять, вічна шана і наша щира вдячність цьому захиснику України.І нехай завжди у наших серцях живе непорушна правда: Герої не вмирають. Вони залишаються з нами – у тиші молитви, у світлих спогадах, у нашій незламній боротьбі за Перемогу. Вічна пам’ять і слава Герою! Герої не вмирають!