Сьогодні з невимовним сумом жителі Глевахівської громади проводжали останнім земним шляхом Героя української землі Владислава Шумейка, полеглого на “Азовсталі”.

Владислав Сергійович Шумейко народився 2 грудня 1991 року в м. Маріуполь. Відважний воїн, надійний друг, улюблений брат… Завжди готовий підтримати в найскладнішій ситуації. З ним легко було поговорити, посміятися…. Багато теплих слів звучало в адресу Владислава від рідних, друзів дитинства, побратімів.
Полеглий Герой був хоробрим захисником, який з гордістю проходив службу у прикордонних військах. З перших днів повномасштабного вторгнення і до останнього він захищав Україну з відданістю та мужністю, яка завжди буде прикладом для нас.
Старший сержант Владислав Шумейко загинув 30.03.2022, героїчно і безстрашно захищаючи місто Маріуполь.

Під час чину похорону прощальне слово проголосив голова Глевахівської громади Володимир Петренко : “Пам’ять про наших полеглих Героїв житиме вічно, бо вони віддають за свободу і незалежність рідної землі найдорожче – життя. Герої не вмирають – вони живуть в наших серцях вічно.”
З болем і гордістю згадував Владислава його командир: “Він був хорошою, чуйною, порядною людиною. Я пишаюсь, що був його керівником. Саме на таких, як він тримається і не здається Україна. З такими, як він, Україна переможе!”

Державний Прапор, як символ України, якій вірно служив Владислав Шумейко, від імені Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних Сил України, було вручено рідному дядьку Героя.

Нехай нескоримий дух захисників Маріуполя завжди нагадує нам про наші обов’язки перед Батьківщиною та силу, яка живе у кожному з нас.
Вічна пам’ять Герою, який ніс нашу свободу на своїх плечах! ??