Сьогодні ковельчани зібралися на площі Героїв Майдану, щоб віддати останню шану та попрощатися з воїном, який віддав своє життя, захищаючи Україну – Сергієм Селівановим.

Сергій Селіванов народився у Ковелі 7 травня 1992 року. Він навчався у ЗОШ №10, а потім у вечірній школі, здобувши фах електрозварника. Працював у комунальних підприємствах міста: РЖКП №2 та «Добробут».

Він будував своє особисте життя. Доля подарувала йому зустріч з Наталією. Великою радістю для подружжя стало народження сина Іллі. Сергій Селіванов дуже любив дітей, тому ставився до Тимура, сина дружини від попереднього шлюбу, як до рідного, піклувався про нього та виховував.

Обставини склалися так, що через деякий час він повернувся до Ковеля, болісно переживаючи розлуку з дітьми, які залишилися в Ірпіні з мамою.

Жив з батьком, мав чудові стосунки. Георгій Львович – учасник бойових дій в Афганістані, має ІІ групу інвалідності. З власного досвіду він знає, що таке війна, тому завжди переймався долею сина, підтримував його та допомагав.

У серпні 2023 року Сергія Селіванова мобілізували. Чоловік проживав у Луцьку, але, дізнавшись про виклик у військкомат, приїхав до рідного міста, пройшов ВЛК. Потім потрапив у групу підготовки українських захисників у Великій Британії, а згодом пройшов курс у Північній Македонії.

Він ніс службу у новоствореній 141-й ОМБр. Підрозділ тримав оборонні позиції на Запорізькому напрямку. На фронті Сергій Селіванов отримав контузію та поранення. Лікувався у Запоріжжі та Дніпрі.

Після лікування отримав відпустку, в якій затримався. Війна залишає свій слід, і бійці не завжди можуть впоратися з її наслідками. Проте з часом він знову повернувся на фронт, а наприкінці 2024 року приєднався до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. І знову опинився на найскладніших ділянках передової.

Щоразу, коли була можливість, Сергій Селіванов телефонував до батька. Завжди просив його підтримувати онуків, допомагати, якщо з ним щось трапиться.
Востаннє Георгій Львович чув голос сина увечері 7 квітня. Наступного дня Сергій Селіванов пішов на чергове бойове завдання, яке стало останнім.

Стрілець-санітар гірсько-штурмової роти військової частини А 1778, солдат Селіванов Сергій Георгійович загинув 13 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Привільне Донецької області. Йому назавжди 32…

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди висловив щирі співчуття родині Героя: батькові Григорію Львовичу, матері Світлані Миколаївні, сестрі Тетяні, дружині Наталії, синам Тимуру та Іллі, усім, хто знав та любив цього відважного чоловіка.

Як сказала його вчителька Надія Абрамчук, Сергій Селіванов назавжди залишиться в нашій пам’яті, в наших серцях, його ім’я увійде в історію нашого міста, України, як воїна-захисника.

Дякуємо тобі, Сергію, за честь і відвагу. Вічна пам’ять і шана!

Поховали Сергія Селіванова на Алеї Героїв міського кладовища.