Сьогодні міг би відзначати свій 32-й день народження в колі рідних та друзів наш земляк ВАДИМ ЄВГЕНОВИЧ СУГЕРЕЙ із села Мала Волиця. Проте, не судилося. Відважному воїну, який віддав своє життя за свобобу України, навіки залишиться 31 рік. Ця гірка реальність є нагадуванням про те, яку ціну платить наш народ за незалежність та мир. Вадим Сугерей був прикладом життєрадісної, доброї та веселої людини. Він, як і багато молодих українців, мріяв про щасливе майбутнє, про створення власної родини, про спокійне та мирне життя. Однак повномасштабна війна, розв’язана агресором, зламала всі його життєві плани, перетворивши мрії на вічний біль.Саме 15 лютого 2024 року Вадим Сугерей став на захист України, приєднавшись до лав Збройних Сил. Цей 31-річний воїн з Малої Волиці проявив себе як мужній командир 1 механізованого відділення та командир машини 2 механізованого взводу 11 механізованої роти 4 механізованого батальйону військової частини А022. Завдяки своїй відвазі та професіоналізму він отримав позивний «Лісник». Вадим Сугерей виконував свої бойові завдання з надзвичайною самовіддачею, завжди ставлячи безпеку побратимів та успіх операції вище за власну. Його відданість справі та патріотизм слугували прикладом для інших.На жаль, доля відміряла цьому молодому воїну надто коротке життя. 18 липня 2024 року життя Вадима Сугерея обірвалося на полі бою. Це сталося поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області, в одній з найгарячіших точок фронту. Він отримав поранення, несумісне з життям, захищаючи кожен клаптик української землі. Його героїчна загибель — це непоправна втрата для родини, для громади Малої Волиці та для всієї України. Ми втратили ще одного відважного захисника України, чиє життя було присвячене боротьбі за нашу свободу.У вічній скорботі залишилися найрідніші для Вадима люди: його мати, бабуся, сестри. Їхнє горе — це відлуння болю всієї країни, яка щодня втрачає своїх найкращих синів та дочок. Ми вклоняємось воїну доземно, віддаючи належне його безмежній мужності та самопожертві. Безмежна шана його подвигу, повага до поклику його шляхетного серця, яке билося за Україну до останнього подиху. Вічна і світла пам’ять Герою, чиє ім’я назавжди буде вписане в історію нашої країни як символ незламності та непереможності духу.Пам’ятаймо кожного, хто віддав своє життя за Україну. Героїчна загибель Вадима Сугерея нагадує нам про надзвичайну ціну, яку ми платимо за мирне небо і незалежне майбутнє. Його подвиг, як і подвиги тисяч інших загиблих воїнів, має стати джерелом нашої сили та рішучості. Шануємо. Пам’ятаємо. Ця пам’ять є нашим обов’язком перед тими, хто пожертвував усім заради нас.