Сьогодні, два роки тому, Україна втратила одного зі своїх відданих синів – Олександра Войчука, жителя мальовничого села Хутори. Його ім’я навічно вписане в літопис національної боротьби за свободу та гідність. Як справжній захисник України, Олександр Войчук не вагаючись став на захист рідної землі, проявивши надзвичайну мужність та самовідданість. Ця трагічна дата є нагодою для глибокого осмислення ціни, яку ми платимо за мирне небо та незалежність нашої держави. Мешканці громади села Хутори та всієї України схиляють голови у глибокій скорботі та безмежній шані перед світлою пам’яттю Героя. Олександр Войчук назавжди залишиться в серцях українців як яскравий символ патріотизму, непохитної волі та незламності духу. Його людяність, щира любов до рідної землі та готовність пожертвувати найдорожчим – власним життям – є прикладом для майбутніх поколінь. Ми пам’ятаємо його не тільки як воїна, а й як добру людину, що дбала про свою родину та громаду. Війна, розв’язана проти України, принесла незліченні втрати, але також виявила неймовірну стійкість та єдність нашого народу. Кожен захисник України, який віддав своє життя, як Олександр Войчук, став частиною цієї великої історії героїзму. Їхня самопожертва є фундаментом нашої незалежності та запорукою майбутнього. Важливо, щоб пам’ять про таких героїв жила вічно, передаючись від покоління до покоління, надихаючи на нові звершення та оберігаючи від забуття. Ім’я Олександра Войчука є уособленням мільйонів українців, які щодня ризикують своїм життям на передовій, боронячи кожен клаптик рідної землі. Це нагадування про те, що свобода не дається легко, і її ціна надзвичайно висока. Ми повинні пам’ятати, що вічна пам’ять про таких героїв, як Олександр Войчук, є нашим обов’язком. Це дозволяє нам не тільки вшановувати загиблих, але й підтримувати тих, хто продовжує боротьбу. Громада Хуторів пишається своїм сином, і його подвиг ніколи не буде забутий. У цей день ми вшановуємо не тільки особисту трагедію родини Олександра Войчука, а й біль усієї України. Його жертовність – це не просто факт історії, а жива рана, що нагадує про жорстокість війни та водночас про велич духу українського воїна. Нехай вічна пам’ять і слава Герою, який поклав своє життя на вівтар свободи і незалежності України, буде вічним нагадуванням про його подвиг. Ми зобов’язані завершити його справу – здобути повну перемогу.