Сьогодні минає два роки з того моменту, як помер наш Захисник — Олександр Шовган.

Два роки тому ця дата розділила життя його рідних, друзів і побратимів на «до» і «після».
Два роки — як серце більше не чує його голосу…
Як світ став інакшим. Тихішим. Порожнішим.
Він віддав найдорожче — життя — за мирне небо, за свободу рідної землі, за майбутнє кожного з нас.
Ім’я Олександра назавжди вписане в історію громади , а його подвиг — у серця людей.
Таким щирим, відважним він залишиться в пам’яті тих, хто знав його і любив.

28 червня для нас більше не просто день у календарі.
Це день скорботи, пошани і вдячності.
Ми схиляємо голови у молитві.
Ми говоримо його ім’я.
Ми дякуємо.
І обіцяємо — пам’ятати завжди.

Олександре, Ти не зник. Ти — в серцях. У вітрі, в тиші, в піснях журавлів.
Вічна слава Тобі.
Низький уклін родині…