Час невпинно плине, але він не здатен стерти з нашої пам’яті світлі імена Героїв, які віддали найцінніше – своє життя, захищаючи рідну землю від жорстокої російської агресії. Ми пам’ятаємо кожного, хто став на захист України.

Сьогодні виповнюється перша річниця від дня загибелі нашого земляка, Героя Андрія Бобака. Назавжди йому залишиться 40… Пам’ять про Андрія Бобака житиме вічно.

Бобак Андрій Васильович народився 11 березня 1984 року в мальовничому селі Менчичі. Дитинство та юність він провів у рідних краях, завжди вирізняючись добротою, щирістю та неабиякою працьовитістю. Навчався у Соснинській середній школі, а після її закінчення у 2001 році вступив до Нововолинського професійно-технічного училища. У 2002 році продовжив навчання у Луцькому училищі №2. Здобувши фах, Андрій розпочав свою трудову діяльність на Іваничівському цукровому заводі. У 2004 році доля звела його з коханою, і вони створили свою сім’ю. Для Андрія це стало найважливішим. Невдовзі у молодої сім’ї народилося дві донечки — Христина та Юліана. Вони стали його найбільшою гордістю, сенсом життя та найголовнішим стимулом. Його земний шлях був сповнений працею, любов’ю та невтомною турботою про рідних.

З початком повномасштабної агресії, у 2023 році, Андрій Бобак був призваний до лав Збройних Сил України. З вересня 2023 року він служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Він неодноразово отримував поранення, але щоразу, подолавши біль та відновивши сили, він повертався до своїх побратимів, до бою. За виявлену мужність та відвагу, 03 травня 2024 року, Андрій був відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Свій останній, найважчий бій, мужньо виконуючи військовий обов’язок, Андрій Бобак прийняв 12 вересня 2024 року. Він загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Веселе на Донеччині, отримавши смертельне поранення від FPV-дрону противника. 28 жовтня 2024 року Іваничівська громада з невимовним сумом та болем провела в останню дорогу свого Героя. Похований Андрій Бобак на кладовищі рідного села Менчичі. Він навічно приєднався до небесної варти, а над його могилою вічно майорітиме синьо-жовтий стяг – символ його незламності. Цей мужній Воїн, який до останнього подиху вірив у Перемогу, віддав своє життя за нашу державу, за наш спокій. Війна забрала у батьків – люблячого сина, у дружини – вірного чоловіка, у двох доньок – дбайливого батька, а в нашої громади та всієї країни – справжнього Захисника.

20 лютого 2025 року Бобака Андрія Васильовича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня.

Настоятель Свято-Миколаївського храму села Будятичі, отець Василь Конопко, відправив поминальну літію за загиблим Героєм.

Слова глибокої вдячності та щирі співчуття рідним загиблого висловили староста Соснинського старостинського округу Лариса Дердюк та директор Соснинського Ліцею імені Сергія Байдовського Олександр Козюк.

Світлу пам’ять Героя вшанували молитвами рідні, близькі, друзі, односельчани, а також вчителі та учні Соснинського Ліцею імені Сергія Байдовського.

Усі присутні поклали квіти та лампадки до могили загиблого Героя, віддаючи шану його подвигу.

Ми пам’ятаємо про подвиг Героя. Низько схиляємо голови в глибокій пошані перед усіма, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Доземний уклін, щирі співчуття рідним…

Герої не вмирають – вони назавжди залишаються у наших серцях.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!

ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ!

СЛАВА ГЕРОЮ!

« повернутися