🕯 Рівно рік тому, 5 вересня 2024 року, перестало битися серце молодшого сержанта Миколи Володимировича Ющука, захисника України, якому було 51 рік. Ця перша річниця його смерті — час вшанування пам’яті та згадки про його відважний шлях.

Микола Ющук народився 4 жовтня 1972 року в мальовничому селі Воскодави. З раннього дитинства його життя було пов’язане з селищем Гоща, куди він переїхав разом із родиною. Після закінчення Гощанської середньої школи, здобув вищу освіту в сільськогосподарській академії в Києві. Пройшовши строкову військову службу, Микола повернувся додому. Він одружився, і згодом у молодої пари народилася донька Анастасія. Хоча сімейне життя не завжди складалося легко, Микола Володимирович завжди був працьовитою людиною. Як приватний підприємець, він демонстрував неабиякі здібності до розвитку та забезпечував свою родину.

З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації, Микола Володимирович без вагань став на захист рідної землі. Він служив зовнішнім пілотом та оператором безпілотних літальних апаратів (БПЛА) у 1-му відділенні безпілотних авіаційних комплексів. Разом із побратимами він брав участь у численних боях, здобуваючи перемоги для України. Його професіоналізм та відданість справі були неоціненні.

Побратими згадують Миколу Ющука як надзвичайно хороброго, витриманого та надійного товариша. «Сміливий, рішучий, справжній товариш, який завжди прийде на допомогу. Для нього честь і гідність були не просто словами», – діляться вони спогадами. Його готовність допомагати друзям та бездоганна служба залишили глибокий слід у серцях тих, хто його знав.

Сьогодні, у першу річницю його загибелі, ми вшановуємо пам’ять Миколи Ющука. Світла пам’ять, доземний уклін і вічна слава герою, який віддав життя за нашу свободу.