Сьогодні минає рік, як війна забрала з нашого життя справжнього героя – Володимира Засадного, жителя села Куличків.

Володимир народився 16 вересня 1973 року. Навчався у Куличківській і Великомостівській школах, здобув фах тракториста та слюсаря в Угнівському ПТУ. Все життя він був близьким до природи – працював єгерем, а згодом майстром, який створював затишок у домівках людей. Його натруджені руки завжди готові були до роботи.

Він був сержантом, який ще в юності пройшов службу в армії, і залишився вірним своєму покликанню – захищати. У лютому 2023 року добровільно вступив до лав ЗСУ, бо не міг стояти осторонь, коли Україна потребувала захисту.

На передовій він був опорою для побратимів – підтримував, допомагав, ремонтував зброю, готував їжу, дбав навіть про тварин, які залишалися в зоні бойових дій. Його серце билося для всього живого.

Попри важкі умови служби й проблеми зі здоров’ям, Володимир продовжував виконувати бойові завдання. Він завжди ставив обов’язок перед Батьківщиною понад усе.

11 січня 2024 року його життя обірвала ворожа куля під час виконання завдання поблизу Роботиного, Запорізька область.

Володимир залишив по собі теплі спогади в серцях дружини, доньки, онука, рідних і всіх, хто його знав. Ми пам’ятаємо його мужність, відданість, доброту й любов до життя.

Герої не вмирають. Вони завжди живуть у наших серцях.

Вічна пам’ять і слава!