Рік тому, українська громада втратила одного зі своїх найсміливіших синів – Богдана Іщука. Цей день назавжди закарбується в пам’яті тих, хто знав його, і тих, хто цінує подвиг справжніх захисників. Богдан Іщук, молодий козятинчанин, був прикладом мужності та самовідданості, ставши на захист Батьківщини. Його коротке, але яскраве життя обірвалося занадто рано, але його ім’я назавжди вписано в історію героїчної боротьби нашого народу. Вшановуючи пам’ять про цього воїна, ми підтверджуємо, що його жертва не була марною.

Богдан, як солдат Національної Гвардії України, розпочав свою строкову службу в листопаді 2020 року. Він був старшим стрільцем стрілецького батальйону військової частини 3035, що дислокувалася у Слов’янську. З перших днів повномасштабного вторгнення Богдан, як і тисячі інших українських воїнів, стояв на передовій, обороняючи кожен сантиметр рідної землі від ворога. Його вірність військовій присязі та незламний дух стали взірцем для побратимів, які разом з ним протистояли агресору.

31 березня 2022 року, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, Богдан потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Це сталося на позиції поблизу міста Новодружеськ Лисичанського району на Луганщині. Отримані поранення виявилися несумісними з життям. У віці всього 20 років, Богдан навічно приєднався до небесного воїнства, залишивши по собі біль втрати, але й безмежну гордість за його подвиг. Цей молодий український воїн, справжній герой громади, віддав найдорожче – своє життя – заради нашої свободи та майбутнього. Його жертва у війні є вічним нагадуванням про ціну незалежності.

Пам’ять про Богдана Іщука назавжди залишиться у наших серцях. Ми вічно будемо вдячні йому за його боротьбу, за його незламний дух та за його жертовність. Його історія – це нагадування про ціну, яку Україна платить за свою незалежність, і про те, що справжні герої ніколи не вмирають. Вони продовжують жити у наших спогадах, у наших вчинках, у нашій незламності. Кожен, хто загинув за Україну, є її невід’ємною частиною, її опорою і символом непереможності. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя у цій боротьбі за незалежність.

Герой похований у рідному місті Козятин, де його пам’ять шануватимуть покоління. Ми висловлюємо найглибші співчуття родині загиблого, яка виховала такого відважного сина. Їхній біль – це біль всієї України, але їхня гордість – це гордість нації. Нехай пам’ять про Богдана буде вічною, а його подвиг стане дороговказом для всіх нас. Герої не вмирають! Вони живуть у вічності, надихаючи нас на боротьбу за вільну та незалежну Україну. Пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за нашу свободу.