🇺🇦Сьогодні минає річниця з дня загибелі сина України, Андрія Івановича Любчика, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю від ворожої агресії.

Андрій народився 25 травня 1993 року в місті Рівне. Після закінчення загальноосвітньої школи №17 у селі Тинне, він продовжив навчання в Рівненському вищому професійно-технічному училищі, здобуваючи професію.

З юних літ Андрій Любчик виявляв неабиякий інтерес до роботи з металом, що й визначило його професійний шлях – він став зварювальником. Його захоплення було не просто хобі, а й вибором професії, якій він присвятив себе.

Після завершення навчання Андрій працював на різних підприємствах, здобуваючи практичний досвід та вдосконалюючи свої навички. Останнім часом Андрій проживав у селі Кринички разом зі своїм батьком, Іваном Панфіловичем. Він був чуйною людиною, завжди готовою прийти на допомогу односельцям, чим заслужив повагу та симпатії.

Поряд з трудовою діяльністю, Андрій мав захоплення, які приносили йому радість та відпочинок. Він із задоволенням збирав гриби та рибалив, насолоджуючись спілкуванням з природою та відпочинком від повсякденних турбот.

24 серпня 2023 року Андрій Любчик був призваний до лав Збройних сил України. Він став солдатом, водієм роти вогневої підтримки у складі 66-тої окремої механізованої бригади, демонструючи мужність та відвагу на захисті країни.

23 березня, виконуючи бойове завдання на Луганщині, Андрій героїчно загинув внаслідок мінометного обстрілу. Його життя обірвалося, залишивши невимовний біль у серцях близьких. Андрій не встиг створити сім’ю, виростити дітей, звести власний дім. Вічна пам’ять про нього залишиться в серцях батька Івана та сестри Юлії, для яких він завжди буде прикладом мужності та героїзму.

Світла пам’ять про Андрія Івановича Любчика, сина України, який віддав життя за свободу та незалежність нашої держави. Вічна слава Герою!