Сьогодні минає три роки з дня героїчної загибелі Божека Андрія — нашого земляка, воїна, патріота, людини великого серця, яка віддала своє життя за Україну.

У цей день, три роки тому, світ зупинився для родини, рідного села, побратимів і всіх, хто знав Андрія. Зупинився, щоб навіки запам’ятати його ім’я серед Героїв, які захищають нас навіть після смерті.

Андрій Божек був мужнім, рішучим, щирим. Він не шукав слави — він просто виконував свій обов’язок перед державою, перед своїми близькими, перед народом. У вирішальний момент він став до бою — без вагань, з вірою в перемогу, з любов’ю до рідної землі. І загинув, боронячи її.

Сьогодні ми згадуємо не лише смерть, а насамперед — його життя. Згадуємо, яким він був: добрим сином, відданим другом, надійним побратимом. Згадуємо його усмішку, силу духу, нескореність.
Це пам’ять, яка живе в серцях кожного, хто його знав.

Ми низько схиляємо голови у скорботі й вдячності перед подвигом Андрія.
Його ім’я буде навіки викарбуване в історії нашої громади та нашої країни.

Він не повернувся з війни, але залишився з нами — в кожному ранковому небі, у мирному селі, в дитячому сміху…
Схиляємо голови. Молимося. Пам’ятаємо.
Вічна слава Герою України — Божеку Андрію.