Сьогодні минає три роки з дня, коли Україна втратила свого відважного захисника Василя Саноцького. Вшановуємо пам’ять героя, який віддав життя за свободу та незалежність нашої країни.

Василь Саноцький народився 29 жовтня 1986 року в селі Стремінь. Після завершення навчання у Реклинецькій школі, він, як і багато інших жителів шахтарського краю, обрав роботу під землею, важко працюючи для забезпечення сім’ї.

Протягом свого життя Василь працював на шахтах «Межирічанська», «Лісова», а з жовтня 2021 року приєднався до колективу шахти «Відродження» ДП «Львіввугілля». На цій шахті він сумлінно працював на дільниці з видобутку вугілля, демонструючи відданість своїй справі.

З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Василь не зміг залишитися осторонь. Його було мобілізовано до лав Збройних Сил України. У складі 110-ї окремої механізованої бригади, він мужньо захищав рідну землю на Донеччині, демонструючи неймовірну мужність і відвагу.

22 квітня 2022 року, під час бою між населеними пунктами Новобахмутівка та Новосілка Друга, Василь отримав смертельне поранення внаслідок мінно-вибухової травми. Йому було лише 35 років… Він загинув, захищаючи Україну, віддавши своє життя за наше майбутнє.

Він залишив після себе матір, брата та двох дочок, які тепер ростуть без батька. Вони з гордістю згадують його як героя, який віддав усе заради їхнього майбутнього.

За виявлену особисту мужність, відданість Україні та жертовну боротьбу за нашу свободу, Указом Президента України від 9 серпня 2024 року Василь Саноцький нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).

Ми схиляємо голови перед пам’яттю про Василя. Дякуємо йому за кожен день мирного неба над головою. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Герої не вмирають. Вони живуть вічно у нашій пам’яті.