Сьогодні виповнюється 11 років від дня, коли на полі бою, захищаючи східні кордони України від московських загарбників, героїчно загинув Сльота Володимир Васильович. Його пам’ять вшановується в цей день як символ незламності духу та жертовності.

Володимир народився 16 травня 1967 року в мальовничому селі Кожухівка Теплицького району. Після закінчення місцевої школи він пройшов строкову службу в армії, набувши військових навичок. Повернувшись до рідного села, Володимир присвятив себе роботі в сільському господарстві, завжди відзначаючись працьовитістю та відданістю своїй справі. Він був опорою для своєї родини та шанованою людиною в громаді.

З початком повномасштабної агресії, у травні 2014 року, Володимир добровільно був призваний на військову службу, щоб стати на захист суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Його рішення було продиктоване глибоким патріотизмом та прагненням зупинити ворога на сході України.

Трагічна доля спіткала його 5 вересня 2014 року. Близько 14:30, під час запеклого бою з російськими диверсантами, Володимир Сльота загинув у районі населеного пункту Цвітні Піски, що на Слов’яносербщині Луганської області. Місцем його останнього бою стало перехрестя дороги Н-21, неподалік від Луганського гольфклубу. Він віддав своє життя, захищаючи мирних жителів та українську землю.

Після боїв, у квітні 2016 року, результати експертизи ДНК підтвердили, що Володимир був похований під Старобільськом як невідомий герой АТО. Його останки були знайдені та ідентифіковані, що дозволило повернути ім’я герою.

19 квітня 2016 року відбулося перепоховання Володимира Сльота на його рідній Тепличинні, в селі Кожухівка. Це стало днем вшанування пам’яті воїна, який віддав найцінніше – своє життя – за Україну. Йому навіки залишилося 47 років. Ця дата – 5 вересня – відтепер є днем скорботи та гордості за нашого героя, Сльоту Володимира Васильовича. Ми пам’ятаємо його подвиг і його жертву.