Сьогодні Україна відзначає 160-ту річницю від дня народження Митрополита Андрея Шептицького (1865–1944), видатної постаті, чий внесок у національну історію та духовність неоціненний. Митрополит Андрей — це епохальна постать, чиє життя було прикладом безкорисливого служіння, глибокої любові до ближнього та невтомної праці на благо українського народу та Христової Церкви. Його слова «Світ гине з браку любови, гине з людської ненависти!» залишаються надзвичайно актуальними й сьогодні, нагадуючи нам про важливість милосердя та взаємоповаги.

Митрополит Андрей умів щиро любити, поважати й співчувати кожній людині, незалежно від її походження чи віросповідання. Саме ця всеосяжна любов та емпатія здобули йому глибоку шану сучасників і беззаперечну вдячність нащадків. Його життя стало яскравим свідченням того, як можна служити своєму народові, плекати духовні та культурні цінності, прагнути до єдності Церкви, незважаючи на складні історичні обставини. Він був справжнім пастирем, який дбав про духовне й матеріальне благополуччя своєї пастви, захищав її права та гідність.

Його діяльність охоплювала не лише релігійну сферу, але й суспільно-політичну. Митрополит Андрей активно виступав на захист української ідентичності, підтримував розвиток освіти, культури та науки. Він розумів, що справжня сила нації полягає в її духовному багатстві та єдності. Його мудрі настанови, його приклад самовідданості й любові до України продовжують надихати нас і сьогодні. Ми пам’ятаємо, шануємо та черпаємо силу з його спадщини, яка є безцінним скарбом для кожного українця.

Митрополит Андрей Шептицький — це символ незламності духу, глибокої віри та безмежної любові до свого народу. Його життя — це урожай доброго зерна, яке й досі проростає в серцях мільйонів.