Сьогодні, коли ми часто говоримо про повагу до ветеранів, важливо усвідомити, що ця повага має бути всеохоплюючою. На жаль, суспільна увага нерідко зосереджується лише на видимих наслідках бойових дій – таких як ампутації або інші фізичні поранення. Це природна реакція, адже візуальний образ травми викликає співчуття та визнання. Однак, справжня глибина викликів, з якими стикаються ветерани, часто залишається непоміченою. Прикладом може слугувати ситуація, коли поруч йдуть ветеран на протезі та ветеран з черепно-мозковою травмою: більшість подякує тому, чия травма очевидна. Ця нерівність у сприйнятті підкреслює важливість розширення нашого розуміння про невидимі травми ветеранів.Невидимі травми ветеранів – це складний комплекс станів, що включає контузії, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), тривожні розлади, депресії та черепно-мозкові травми (ЧМТ), які не мають зовнішніх ознак. Ці травми можуть бути набагато важчими для адаптації у цивільному житті, ніж фізичні, оскільки їхній вплив на психіку та когнітивні функції часто ігнорується або неправильно інтерпретується. Ветеран, який повернувся з війни, може виглядати абсолютно здоровим, але при цьому страждати від постійних головних болів, проблем з пам’яттю, концентрацією, емоційною нестабільністю або панічними атаками. Ці стани значно ускладнюють соціалізацію, працевлаштування та налагодження особистих стосунків.Для забезпечення повної поваги до ветеранів, суспільство має навчитися розпізнавати та підтримувати тих, хто бореться з невидимими травмами. Це вимагає не лише підвищення обізнаності, а й зміни ставлення. Замість того, щоб очікувати від ветерана проявів героїзму або видимих ознак страждань, ми маємо бути готовими слухати, розуміти та пропонувати допомогу. Психологічна реабілітація та підтримка ментального здоров’я є не менш, а інколи й більш важливими, ніж фізична. Ветеран, що пережив ЧМТ, може потребувати довготривалої терапії та спеціалізованої допомоги, яка не завжди доступна або належним чином оцінена.Важливо розуміти, що кожен ветеран – це індивідуальність зі своїм унікальним досвідом та викликами. Повага до ветеранів має виявлятися у готовності визнати та підтримати їх у всіх аспектах їхнього повернення до мирного життя, незалежно від того, чи є їхні рани видимими. Це означає створення системи комплексної підтримки, що включає доступ до якісної психологічної допомоги, програм соціальної адаптації та освітніх ініціатив для суспільства. Лише тоді ми зможемо забезпечити гідне місце для кожного захисника нашої країни, демонструючи справжню повагу до їхніх невидимих жертв та внеску.Публікацію створено ГО Ресурсний центр «Лісова поляна» за підтримки Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів України за співфінансування Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО Ресурсний центр «Лісова поляна» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.