🙏 Сьогодні Україна вшановує жертв двох трагічних сторінок історії ХХ століття: Міжнародний день пам’яті жертв фашизму та День пам’яті українців, яких примусово виселили з рідних земель. Йдеться про Лемківщину, Надсяння, Холмщину, Південне Підляшшя, Любачівщину та Західну Бойківщину у період з 1944 по 1951 роки.

Ці дати, хоч і різні за обставинами, об’єднані спільною жорстокістю. Фашизм та нацизм принесли світові мільйони жертв: військових, мирних жителів, в’язнів концтаборів, знищених національних меншин та політичних опонентів. Це був період тотального зла, коли людське життя знецінювалося через національність, віру чи переконання.

Навіть після завершення Другої світової війни для багатьох українців випробування не закінчилися. Радянський та польський комуністичні режими здійснили насильницьке виселення сотень тисяч українських родин із їхніх споконвічних земель. Попри офіційні заяви про «добровільність», переселення супроводжувалося тиском, примусом, репресіями, шантажем та залякуваннями. Людей позбавляли домівок і майна, розкидали по чужих регіонах, намагаючись стерти українську ідентичність.

Зокрема, внаслідок акції «Вісла» понад 150 тисяч українців були депортовані до віддалених районів Польщі. Загалом, у період з 1944 по 1951 роки, близько 750 тисяч українців були змушені покинути свої рідні домівки. Ці трагедії мають спільний знаменник – прагнення тоталітарних режимів знищити народ, позбавити його свободи, землі та майбутнього.

Історія, на жаль, має тенденцію повторюватися. Те, що здавалося далеким минулим, повернулося у вигляді рашизму – нового тоталітаризму, який знову приносить українцям біль, депортації, втрати та смерть. Ми схиляємо голови перед усіма невинними жертвами минулих злочинів. Водночас, ми віддаємо шану сучасним Героям, які зі зброєю в руках захищають право України на свободу та незалежність.