Сьогодні ми вшановуємо пам’ять мільйонів невинних жертв однієї з найстрашніших трагедій в історії людства — Голодомору 1932–1933 років в Україні. Це був період, коли сталінський режим цілеспрямовано використовував голод як зброю проти українського народу.

Голодомор — це не просто історична подія. Це акт геноциду, визнаний багатьма країнами світу. Це не лише про фізичне знищення мільйонів людей, а й про спробу стерти національну ідентичність українців, придушити дух свободи та незалежності.

У ті роки були знищені цілі сім’ї, села та покоління. Людей позбавляли хліба, їжі, їхньої землі, гідності та, зрештою, життя. Політика хлібозаготівель, створення «чорних дошок», обмеження пересування селян призвели до катастрофічних наслідків: за різними оцінками, від голоду загинули від 4 до 7 мільйонів людей.

Та водночас ми бачимо в цій трагедії не лише горе, а й силу українського народу. Незважаючи на всі спроби знищити нашу ідентичність, ми вистояли, зберегли свою культуру, мову та віру в краще майбутнє.

Сьогодні ми не лише згадуємо ті жахливі події, але й нагадуємо світу про важливість пам’яті. Тільки пам’ятаючи про минуле, ми можемо уникнути його повторення. Завдання кожного з нас — розповідати правду про Голодомор, аби жодна трагедія такого масштабу більше ніколи не стала можливою.

Закликаємо вас сьогодні запалити свічку пам’яті за тими, хто не вижив у ті страшні роки. Хай цей вогник символізує нашу скорботу, нашу пам’ять і нашу віру в майбутнє, де справедливість і людяність будуть понад усе.