Сьогодні ми в глибокій скорботі схиляємо голови, вшановуючи світлу пам’ять нашого земляка – Ткаченка Олександра Вікторовича, справжнього патріота та мужнього захисника України. 27 серпня 2025 року минає три роки з дня його героїчної загибелі, дата, що назавжди закарбувалася в серці громади як день болю та незворотної втрати.

Олександр Вікторович Ткаченко народився 17 серпня 1967 року в селі Суданка Первомайського району Харківської області. Його батьки, Ткаченко Віктор Іванович та Ткаченко Неля Андріївна, виховали гідного сина. Навчався у Біляївській середній школі, а згодом здобув професію водія у ПТУ № 29 міста Первомайський. Він працював у місцевому колгоспі «Комунар». Олександр був одруженим і мав сина, яким безмежно пишався.

З 15 серпня 2016 року він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на сході України, зокрема в місті Бахмут Донецької області, отримавши статус учасника бойових дій. Навіть після початку повномасштабного вторгнення, Ткаченко Олександр Вікторович, сержант, стрілець-помічник гранатометника мотопіхотного батальйону, продовжував нести свою військову службу. Його життя обірвалося 27 серпня 2022 року під час жорстокого бою в селі Григорівка Донецької області.

Олександр Ткаченко знайшов свій останній спочинок у рідному селі Суданка Лозівського району Харківської області. Його посмертно нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня, що є визнанням його героїзму та самопожертви згідно з Указом Президента України №328 від 13 червня 2023 року.

Світла пам’ять про Олександра Вікторовича Ткаченка, нашого земляка, назавжди житиме в серцях його родини, бойових побратимів, друзів та всіх жителів Біляївської громади. Його подвиг – це приклад незламності духу та безмежної любові до України.