Глибоцька ОТГ
Remembering Andrii Druchuk: A Ukrainian Soldier’s Sacrifice
Сьогодні ми попрощались з відважним сином нашої землі, воїном, який віддав своє життя за свободу та незалежність України — Андрієм Іллічем Дручуком, стрільцем-санітаром 1 механізованого відділення, 3 механізованої роти Збройних Сил України. Його життя — це історія про мужність, відданість, самопожертву. І це життя стало подвигом, який залишиться у наших серцях назавжди.
Андрій народився 18 серпня 1975 року в Черепківцях. У серці села, серед його просторів, він пройшов свій шлях — від навчання у Черепковецькій школі до служби в армії, потім — праця в ремонтно-будівельній організації, де він став надійним механіком і зварювальником. У 2001 році Андрій створив свою родину, виховував двох дітей — сина і доньку, які також стали на захист рідної країни.
Осінь 2023 року стала для нього моментом важливого вибору. Відгукнувшись на заклик Батьківщини, Андрій став частиною Збройних Сил України. Стрілець-санітар, його роль була незвичайною, але водночас найважливішою на фронті — бути поруч із побратимами не лише у бою, а й у момент, коли вони потребували допомоги, рятувати життя. Його руки стали надією для тих, хто отримував поранення, його погляд — вірою у життя навіть у найтемніші моменти війни. Він був тим, хто завжди знаходився поряд, щоб підтримати і допомогти, щоб полегшити біль і не дати загинути.
Вірний своєму обов’язку до кінця, він загинув 13 лютого 2025 року на Донецькому напрямку, залишивши по собі невимовну втрату.
Нині Черепківці та вся громада попрощалися з Героєм, який був не лише сином цього села, а й сином України. Підтримати родину Андрія і провести його в останню земну дорогу прийшли друзі, побратими, односельчани, духовенство, місцева влада.
Це була прощальна хода, сповнена поваги та вдячності, адже кожен, хто прийшов, знав: цей чоловік віддав своє життя за наше майбутнє.
Андрій Ілліч був людиною, яка не любила шуму і слави, але його відвага і самопожертва стали прикладом для всіх нас. Він був тим, хто завжди був готовий підтримати, вирушити на допомогу до пораненого побратима, не думаючи про власне життя.
Вічна пам’ять і слава тобі, воїне Андрію!

