Сьогодні ми з глибоким сумом проводжаємо в останню путь не просто воїна, а людину з великим серцем, вірним духом та незламною любов’ю до України – Сергія Михайловича Унгуряна. Ця втрата відгукується болем у серцях усіх, хто його знав.

Його життєвий шлях розпочався 5 січня 1979 року в мальовничому селі Черепківці, серед рідних полів та знайомих стежок. Саме тут він виріс, навчався, формувався як особистість. Сергій запам’ятався усім як спокійна, щира та добра людина, яка дарувала тепло та повагу кожному, хто зустрічався на його шляху.

У мирному житті Сергій був будівельником – він зводив оселі, будував плани на майбутнє, мріяв про світле майбутнє для своїх дітей. Але коли над Україною нависла страшна тінь війни, Сергій не вагаючись став на захист рідної землі, демонструючи неймовірну мужність та патріотизм. Він пішов захищати все те, що було йому дороге.

Він був стрільцем, помічником гранатометника, старшим солдатом, який з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок до кінця. 23 жовтня 2023 року обірвався зв’язок з ним під час жорстокого ворожого обстрілу, залишивши невимовний біль у серцях його близьких та побратимів.

Лише тепер, після тривалої розлуки, ми маємо змогу попрощатися з Сергієм Михайловичем, відчуваючи невимовний біль у серці та безмежну вдячність в душі. Сьогодні його проводжали в останню путь побратими, рідні, друзі, односельці, представники духовенства та влади. Кожна квітка на його могилі – це вираження подяки за його подвиг, кожна сльоза – молитва за упокій його душі.

Сергій Унгурян залишив нам найважливіший приклад безмежної любові до Батьківщини, відданості та героїзму. Його подвиг – це наш святий обов’язок пам’ятати та передавати пам’ять про нього з покоління в покоління. Вічна слава та світла пам’ять Герою України – Сергію Михайловичу Унгуряну.