🕯️🇺🇦 Сьогодні громада Пристанційного провела в останню путь шановану мешканку, Дубовик Ніну Віталіївну. Її доля — це втілення нелегкого, але гідного життя, життя матері, яка віддала Україні найдорожче — двох своїх синів.

🌾 Ніна Віталіївна народилася 28 жовтня 1964 року в мальовничому селі Степове Кобеляцького району. Після завершення навчання в Кременчуцькому медичному училищі, вона обрала шлях служіння людям. Отримавши направлення, приїхала до Пристанційного, з яким назавжди пов’язала своє життя. Тут вона 25 років самовіддано працювала фельдшером медичного пункту, щоденно піклуючись про здоров’я односельців. Її двері були відкриті завжди, як вдень, так і вночі. Ніну Віталіївну знали як надзвичайно уважну, відповідальну та чуйну людину. Для багатьох жителів села вона була не просто медичним працівником, а справжньою підтримкою та опорою. Після багаторічної праці на благо громади, вона вийшла на заслужений відпочинок.

🙌 Все своє життя Ніна Віталіївна прожила пліч-о-пліч зі своїм чоловіком, Юрієм Вікторовичем, який також має медичну освіту і присвятив себе сфері медицини. Разом вони виховували двох синів, Михайла та Івана, яких народили та виростили у Пристанційному. 22 вересня 1985 року вони створили міцну родину, яка стала прикладом для багатьох.

🤍 Найбільшою любов’ю та гордістю Ніни Віталіївни були її сини. Вона виховала їх справжніми чоловіками — мужніми, відповідальними та глибоко відданими своїй державі. Їхня любов до України стала найвищою честю для неї.

🇺🇦 Обидва сини, відчуваючи поклик батьківщини, стали на її захист у найтяжчий для країни час, беручи участь в АТО. Менший син, Михайло, на жаль, пішов із життя через хворобу. Старший син, Іван, був вдруге мобілізований до лав Збройних Сил України під час повномасштабного вторгнення і наразі вважається зниклим безвісти. Це, мабуть, найстрашніше випробування для будь-якої матері — жити між невимовним болем втрати й тендітною надією.

💔🕯️ Ніна Віталіївна пережила горе втрати молодшого сина і з невимовним болем у серці щодня чекала звістки про старшого. Вона жила надією, але страшна хвороба виявилася сильнішою за згорьоване материнське серце.

🕊️🇺🇦 Сьогодні громада попрощалася з жінкою, яка все життя присвятила лікуванню інших, а власний біль мужньо несла мовчки. Її доля стала символом незламної материнської жертовності, безмежної сили та глибокої любові. Хоча вона не тримала в руках зброї, її серце було на передовій разом із її синами. Її життя — це тихий, але величний подвиг справжньої української матері.

🙏🖤 Голова громади Геннадій Супрун від імені всієї громади висловив найщиріші співчуття рідним, близьким та всім, хто знав і поважав Ніну Віталіївну. Ми розділяємо їхній непоправний біль і схиляємо голови перед її материнською любов’ю та перед величним подвигом її синів.

🕯️ Світла пам’ять Ніні Віталіївні. Її історія нагадує нам про ціну миру та стійкість українських родин.