Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тисяч невинних жертв нацистського терору, схиляючи голови в жалобі. Особливо болючою є пам’ять про трагічні події, що розгорнулися в київському урочищі Бабин Яр 29–30 вересня 1941 року. У ці страшні дні нацисти позбавили життя понад 33 тисячі українських євреїв, виключно через їхнє походження. Ця подія стала лише початком багаторічних масових страт у Бабиному Яру. Згодом тут загинули представники ромської спільноти, радянські військовополонені, українські підпільники, священнослужителі та багато інших, кого нацистський режим вважав «небажаними». Загалом, за різними оцінками, жертвами Бабиного Яру стали понад 100 тисяч людей.

Ця трагічна сторінка історії України залишається глибокою раною, яка досі відгукується болем. Ми пам’ятаємо, щоб подібні звірства ніколи не повторилися. Ця пам’ять нагадує нам про найвищу цінність людської гідності, свободи та самого життя.

У сучасному контексті, коли Україна знову протистоїть агресору, пам’ять про Бабин Яр набуває особливої актуальності. Наш священний обов’язок – не допустити знецінення людського життя та передати наступним поколінням правдиву історію Бабиного Яру. Це має стати вічною пересторогою для всього світу, нагадуючи про наслідки ненависті та жорстокості.

Вічна пам’ять усім невинно убієнним у Бабиному Яру. Пам’ятаймо, щоб жити. Ця пам’ять про жертви нацистського терору є нагадуванням про ціну миру та людської гідності.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру має стати уроком для майбутніх поколінь, підкреслюючи важливість боротьби за справедливість та людяність. Злочини нацистів у Бабиному Яру є чорною сторінкою історії, яка ніколи не повинна бути забута. Ми повинні пам’ятати цю трагедію, щоб у майбутньому такі події не повторилися. Історія України знає багато трагічних сторінок, але Бабин Яр – одна з найстрашніших. Злочини проти людства, вчинені під час Другої світової війни, вимагають нашої вічної пам’яті. Ми повинні пам’ятати тих, хто загинув, захищаючи свої права та свободи.