Сьогодні ми з глибоким сумом вшановуємо пам’ять нашого земляка, Абазяна Вардкеса Хачатуровича. Рік минув з того дня, як його не стало – 17 червня 2024 року. Життя Вардкеса – це втілення мужності, незламної сили духу та безмежної любові до України, любові, яку він довів своєю самопожертвою.

Вардкес Хачатурович народився 23 жовтня 1976 року в місті Кіровакан, що у Вірменії. Його дитинство обірвала страшна трагедія – землетрус 1988 року, який змусив його родину шукати притулок в Україні. Саме тут, у мальовничому селі Червоне, Вардкес продовжив навчання і розпочав свій новий життєвий шлях, сповнений надій та прагнень.

14 квітня 2022 року, коли над Україною нависла смертельна загроза, Вардкес, не вагаючись, добровільно став на захист рідної землі. Він приєднався до лав бригади територіальної оборони, де отримав звання старшого солдата. Вірний військовій присязі, він сумлінно та віддано виконував усі бойові завдання, демонструючи неабияку хоробрість та професіоналізм.

3 липня 2022 року, під час виконання одного з таких бойових завдань, Вардкес отримав важкі поранення та опіки. Протягом двох довгих років він мужньо боровся за своє життя у шпиталі. Лікарі робили все можливе, але 17 червня 2024 року серце героя зупинилося в шпиталі міста Полтава. Вардкес віддав своє життя за Україну.

Пам’ять про Вардкеса Хачатуровича назавжди залишиться в серцях його рідних, близьких, побратимів, односельців та всієї громади. У нього залишилися мати, сестра, племінники та син, який сьогодні, гідно продовжуючи справу батька, також захищає Україну від ворога. Його приклад надихає на подвиги заради свободи.

Подвиг Вардкеса – це не лише трагічна сторінка нашої історії, а й яскравий приклад справжнього патріотизму, незламної гідності й безмежної самопожертви. Його ім’ям пишається вся громада, а його героїчний шлях є дороговказом для майбутніх поколінь українців. Пам’ять про героїчний подвиг Вардкеса житиме вічно.

Нехай світла пам’ять про Вардкеса Хачатуровича буде вічною. Вічна слава герою!