Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі, вшановуючи пам’ять нашого земляка, Тернющенка Віталія Петровича, мужнього воїна, який героїчно загинув, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. Його жертовність є прикладом незламності духу для всіх нас.

Віталій народився 16 червня 1977 року в мальовничому селі Мечебилове на Харківщині. Згодом доля привела його родину до міста Лозова, де він здобував освіту в Лозівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 10. Учителі та колишні однокласники з теплотою згадують його як надзвичайно виховану, щедру, надзвичайно відповідальну та завжди готову допомогти людину з по-справжньому відкритою душею. Після завершення шкільної освіти Віталій здобув фах агронома у Новомосковському технікумі. Він завжди з любов’ю ставився до рідної землі, працюючи на ній і плекаючи її багатства.

У 2024 році, усвідомлюючи свій обов’язок перед Батьківщиною, Віталій Петрович став до лав Збройних Сил України, готовий стати на захист кожного українця. Його рішення було свідомим кроком на шляху до миру.

20 серпня 2025 року, мужньо виконуючи бойове завдання на позиції поблизу населеного пункту Зміївка на Херсонщині, солдат Тернющенко Віталій Петрович, водій 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А 4955, віддав своє життя за вільне майбутнє України. Він загинув, мужньо захищаючи нашу землю від ворога.

Ціною власного життя Віталій Петрович забезпечив мир та свободу для наступних поколінь українців. Його безцінний внесок у нашу перемогу ніколи не буде забутий. У героя залишилися люблячі мама, тато і турботлива сестра. Сім’я втратила сина та брата, а Україна – свого вірного захисника.

Від усієї громади висловлюємо найщиріші та найглибші співчуття родині, близьким та друзям Віталія Петровича. Його пам’ять назавжди залишиться у наших серцях. Слава Україні! Герої не вмирають!