Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та шані перед тими, хто віддав своє життя за незалежність і свободу України. 29 серпня – День пам’яті загиблих захисників і захисниць України. Ця дата обрана невипадково: саме 29 серпня 2014 року під Іловайськом сотні українських воїнів потрапили в оточення і, попри обіцянки так званого «зеленого коридору», були підступно розстріляні. Тоді Україна втратила цвіт нації – хоробрих воїнів, для яких обов’язок перед державою був понад усе. У цей скорботний день ми згадуємо всіх, хто героїчно загинув, захищаючи нашу землю. Сім’ї загиблих героїв потребують нашої підтримки та поваги. Їхній подвиг – це приклад незламності духу та відданості Україні. Сьогодні, у час повномасштабної війни, цей день набув ще глибшого значення. Тисячі українських синів і доньок знову стали до зброї, щоб боронити рідну землю. Багато з них вже не повернулися додому, але їхній подвиг не зникне у тіні. Вони віддали життя, аби ми мали право жити, аби наші діти бачили мирне небо над головою. Пам’ять про кожного загиблого захисника – це наш обов’язок. Ми повинні пам’ятати їхні імена, їхні історії, їхню жертовність. Ця пам’ять єднає нас і надихає на подальшу боротьбу. Схиляю голову перед матерями й батьками, які втратили своїх дітей. Перед дружинами й чоловіками, які не дочекалися коханих. Перед дітьми, що зростають без батька чи матері, але з гордістю знатимуть: їхні рідні – Герої України! Обов’язок кожного з нас – пам’ятати. Пам’ятати не лише сьогодні, а щодня. Бо пам’ять – це теж зброя! Бо наші полеглі воїни живі, доки живе наша вдячність і наша боротьба! Світла пам’ять усім, хто поклав життя за Україну. Герої не вмирають!