Сьогодні українська православна церква урочисто вшановує і прославляє величну святиню – Хрест Господній. Історична складова цього шанованого свята бере початок з IV століття, коли стараннями рівноапостольної цариці Олени була віднайдена Голгофа. Саме тоді, серед трьох закопаних у землю хрестів, виявленням чуда було засвідчено, який з них належить Господу. Це відкриття стало великою духовною радістю для єрусалимських християн та всієї Церкви. З міста та його околиць вірні сходилися до Голгофи, аби вклонитися животворному древу. Коли число паломників значно примножилося, патріарх Макарій почав високо піднімати Хрест над народом, благословляючи на всі сторони, а всі присутні в молитві схилялися, виголошуючи «Господи, помилуй!».

На спогад про те давнє воздвиження, ми й донині відзначаємо окремим великим святом у церковному календарі, а також відповідними богослужіннями, вшановуємо нашу найвеличнішу святиню – Хрест Господній. Все у нинішньому святі несе глибокий символізм. Сам образ нашого поклоніння нагадує про нерозривний зв’язок між хресною смертю та воскресінням Спасителя, між Його жертвою заради людства та вічним життям, що через це відкрилося для людей. Цей символізм є ключовим для розуміння глибин віри.

Піднесення Хреста вгору, потім його опускання донизу і знову піднесення вгору символізує багатогранне служіння Спасителя. Як Син Божий, Він сходить з небес, з висоти Своєї слави, приймає на Хресті приниження, смиряється аж до смерті, сходить душею до пекла і руйнує його. Відтак, воскреснувши з мертвих, Господь підноситься найвище, приймаючи від Отця всю владу на небі і на землі як нагороду за Свою жертву. Це нагадує нам про важливість смирення та сили воскресіння.

Доземний поклін, який ми звершуємо перед святинею, символізує наше власне смирення та упокорення перед величчю Божою. Коли ми підводимось, то свідчимо, що благодатна сила Господня підтримує нас, піднімає від землі, зміцнює наші душі. Нехай ця віра укріплює усіх нас у боротьбі проти гріха та зла. Навіть у найважчих скорботах і випробуваннях ми не повинні втрачати надію на перемогу над темрявою цього світу. Нехай від знамення хреста згинуть усі сили ворожі. А ми з непохитною вірою будемо вклонятись перед чесним Хрестом Господнім, промовляючи: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо». Цей потужний духовний заклик є частиною нашої боротьби та шляху до спасіння.