Липовецька Отг, Суспільство
Музейна кімната: дослідження роду Драпалюків з Києва
Сьогодні музейна кімната знову ожила приємними зустрічами! 🤝
До нас завітали поважні гості з м. Києва, які прибули з особливою місією – дослідити своє коріння та відновити родинне дерево. Пані Юлія зі своєю сім’єю, надихнувшись сюжетом про Росошанську музейну кімнату, вирішила відвідати нас, аби глибше зануритися в історію своєї родини. Адже їхній дід, Драпалюк Іван, 1910 року народження, свого часу проживав у Росоші. Перед початком Голодомору, у 1930 році, він переїхав до Азербайджану, залишивши по собі спогади та запитання про минуле.
Під час нашої зустрічі, яка пройшла в теплій та щирій атмосфері, ми ділилися історіями з життя, переглядали старовинні світлини та обговорювали важливість збереження пам’яті про свій рід. Особливо приємно було спостерігати, як гості плекають пам’ять про своїх предків та прагнуть передати це цінне надбання майбутнім поколінням. Пані Юлія, яка все життя пропрацювала державним службовцем у високих державних структурах, наразі перебуває на заслуженому відпочинку. Вона захоплюється українською культурою та традиціями, що додало нашому спілкуванню особливого колориту.
Ще одним приємним сюрпризом для мене, як для бібліотекаря, стало знайомство із зятем пані Юлії. Виявилося, що він є власником видавництва дитячих книг 📚. Це стало чудовим доповненням до нашої розмови про збереження культурної спадщини та розвиток української книги.
Старовинні часи, одяг, посуд, вишивка – все це справило глибоке враження на наших гостей. Вони з цікавістю роздивлялися експонати, відчуваючи зв’язок із минулим.
На згадку про нашу зворушливу зустріч, гості подарували музейній кімнаті старовинну сімейну фотографію 1917 року, на якій зображена родина Драпалюків. Ми щиро сподіваємося, що хтось із мешканців Росоші, хто побачить це фото, можливо, має подібні світлини або іншу цінну інформацію, яка допоможе нам глибше дослідити історію роду Драпалюків. Будемо вдячні за будь-яку допомогу у відновленні цієї важливої сторінки історії.
У підсумку, хочеться підкреслити, що такі зустрічі вкотре нагадують нам про незримий зв’язок із нашим корінням. Наша музейна кімната стає не просто сховищем артефактів, а справжнім місцем, де оживає історія, де відроджується пам’ять про предків та народжуються нові дружні зв’язки 🤝🩵💛♥️.

