Сьогодні Глобинщина оплакує свого Героя, молодшого сержанта Юрія Володимировича Глущенка, який загинув, захищаючи Україну. Йому було лише 33 роки, але його життя стало прикладом незламності та патріотизму.

Юрій Глущенко народився 17 березня 1992 року в селі Пустовійтове. Дитинство Юрія, разом із молодшим братом, пройшло під опікою люблячої бабусі, яка вклала в них душу, щоб вони виросли гідними людьми. Навчаючись у Глобинській школі №4, Юрій вже тоді проявляв неабиякі здібності до освоєння нових знань. Він здобув професію машиніста крана, але його таланти не обмежувалися однією сферою. Працював слюсарем на м’ясокомбінаті, ремонтував комп’ютери та телефони, а також майстерно займався ремонтом житлових і промислових об’єктів. Його золоті руки могли все – будь-яка робота виконувалася швидко, якісно та з повною відповідальністю. Юрій був справжнім Майстром своєї справи.

Проте, окрім професійних досягнень, Юрій Глущенко був надзвичайно доброю, щирою та життєрадісною людиною. Він завжди знаходив потрібні слова підтримки, був готовий прийти на допомогу. Його позитив та відкритість завоювали серця багатьох. Він був надійним другом, люблячим сином і онуком, справжнім патріотом своєї землі.

У 2019 році Юрій зустрів своє кохання – Анастасію. Разом вони створили міцну родину, виховували донечку Уляну та синочка Родіона, який був справжньою копією свого батька. Їхній дім був сповнений любові, тепла та надійності. Юрій був зразковим чоловіком і батьком, якого можна було лише мріяти мати.

22 липня 2024 року, відчуваючи обов’язок перед Батьківщиною, Юрій Володимирович став на захист України. Служив у стрілецькому батальйоні на Куп’янсько-Лиманському напрямку, маючи позивний «Юрист». За час служби він здобув глибоку повагу побратимів, отримав звання молодшого сержанта та очолив стрілецький взвод. Дев’ять місяців важких боїв та оборони, а потім – виконання завдань на Донеччині. Його відданість присязі була непохитною.

25 вересня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу Торецького, серце Юрія Глущенка зупинила ворожа куля. Він загинув як герой, стоячи до останнього, вірний своїй присязі та Україні. Його подвиг назавжди вписаний в історію боротьби за незалежність.

Сьогодні рідні, друзі, побратими та вся громада провели Юрія в останню путь зі сльозами на очах. Болить невимовно, що він так рано пішов з життя, не встигнувши здійснити всі свої мрії, а його діти залишилися без батька. Але ми віримо, що його жертва не була марною. Юрій Глущенко пішов із цього світу з честю, як мужній воїн, люблячий чоловік і батько, великий син свого народу. Його ім’я назавжди залишиться в наших серцях, а подвиг – у пам’яті України.

Вічна слава і світла пам’ять нашому Герою!