Сьогодні над громадою плаче небо — дощ змішується зі сльозами тих, хто прийшов провести Героя. Сумна звістка сколихнула всіх: ми втратили Захисника, який віддав життя за Україну. Ця втрата є глибоко відчутною для кожного з нас. Роман Косовський, наш земляк, став символом мужності та самовідданості.

18 вересня наша громада провела в останню путь Романа Зигмундовича Косовського. Майже рік його рідні жили у невідомості після того, як з ним обірвався зв’язок. Цей період очікування був сповнений тривоги та надії, але, на жаль, надія на повернення не справдилася. Його загибель – це невимовний біль для близьких та всієї громади.

Роман Косовський народився 16 травня 1982 року в селі Колоски Джанкойського району АР Крим. Його життя, хоч і недовге, було сповнене випробувань та пошуків. З дитинства доля вела його різними дорогами: школа в Хейлівщині, життя з батьками в Бухунах, у 2008 році переїзд до Глибокої Балки. Перед війною він мешкав у Дніпрі та працював майстром по ремонту, ведучи звичайне, мирне життя.

Проте, коли Батьківщина покликала, Роман без вагань став на її захист. У травні 2024 року Роман став до лав Збройних Сил України, обіймаючи посаду стрільця — помічника гранатометника штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Він обрав шлях воїна, віддавши свої сили та життя справі захисту України.

Він загинув 3 вересня 2024 року на Харківщині під час ворожого обстрілу FPV-дронами. Ця страшна звістка обірвала життя молодого захисника, який до останнього боронив свою землю. Його жертовність не буде забута.

Підтримати родину прийшли друзі, рідні, сусіди та односельці, а також керівництво територіальної громади та військовослужбовці ТЦК та СП. Ця спільна присутність демонструє, наскільки глибоко трагедія торкнулася серця громади. Кожен, хто прийшов, розділяв невимовний сум і висловлював свою шану Герою.

Сьогодні громада у сльозах провела в останню путь нашого Героя. Почесна варта, залп під Державний Гімн, схилені голови — так віддали шану Роману Зигмундовичу. Ці ритуали є вираженням глибокої поваги та скорботи за полеглим воїном. Ми пам’ятатимемо його подвиг.

У невимовному горі залишилися сестри, брат та племінники. Їхній біль розділяє вся Решетилівська громада. Ми молимося за упокій душі Романа та за сили для його родини пережити це горе. Його пам’ять житиме вічно.

Світла пам’ять Герою! Його відвага й самопожертва назавжди залишаться у серцях тих, заради кого він боровся. Ми вдячні йому за мирне небо над нашими головами. Його ім’я навічно вписане в історію України як ім’я справжнього патріота.