🕯️ Сьогодні наша громада знову відчула холодний дотик жорстокої війни. Знову трагічна звістка сколихнула наші серця – ще одна зламана доля, обірване життя…

З невимовним сумом проводжаємо в останню путь Мусіяку Юрія Олександровича, який народився 14 лютого 1989 року. Його життя, сповнене випробувань, обірвалося, залишивши невигойний біль у серцях рідних та близьких.

Юрій ріс звичайним, доброзичливим хлопцем, оточений любов’ю матері. Після закінчення 9 класів Іларіонівської середньої школи, він продовжив навчання у Дніпропетровському ПТУ № 2, де здобув фах електрогазозварника. Після навчання працював на заводі «Дніпроважмаш» ім. Артема, застосовуючи отримані знання. У вісімнадцять років був призваний на строкову службу, віддаючи свій обов’язок Батьківщині. Повернувшись із армії, Юрій одружився, і в березні 2011 року став щасливим батьком.

На жаль, доля підготувала Юрію низку складних випробувань: смерть матері, розрив сімейних стосунків, що залишило глибокий слід у його душі. Юрій мужньо пройшов через АТО на Луганському напрямку, де, на власному досвіді, пізнав усі жахи війни. Душевні рани, отримані в той час, так і не змогли повністю загоїтися, залишаючи по собі нестерпний біль.

У січні 2025 року, сповнений рішучості захищати свою країну, Юрій Мусіяка був призваний на військову службу Бахмутським РТЦК та СП Донецької області. 11 березня поблизу населеного пункту Юріївки Синельниківського району він отримав важке поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю. На превеликий жаль, 2 квітня серце Юрія Олександровича зупинилося, обірвавши його життя.

💙💛 Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким померлого. Розділяємо з ними пекучий біль втрати дорогої людини. Нехай світла пам’ять про Юрія Олександровича Мусіяку залишиться назавжди в наших серцях. Нехай душа його спочиває з миром.