Сьогодні наша громада знову у жалобі, ковельчани провели до Небесного війська полеглого на війні Героя – 48-річного Валерія Степанюка, старшого механіка-водія 3-ої окремої танкової бригади.

Довгим і важким був шлях Валерія додому. Вісім місяців у серцях близьких жила надія на зустріч, але, на жаль, захисник повернувся «на щиті».

Вклонитися його памʼяті, розділити біль непоправної втрати з рідними прийшли мешканці міста, друзі, військові, представники влади та усі, хто його знав. Ніхто не стримував сліз горя та відчаю.

Міський голова Ігор Чайка висловив щирі співчуття дружині, донечкам та розповів про Героя — мужнього воїна, добру, щиру, хорошу людину, яка могла ще так багато зробити на цій землі.

Валерій народився 7 грудня 1975 року у селі Хотешів, Камінь-Каширського району. Закінчив місцеву школу, пройшов строкову службу. Повернувся в рідне село, де став підтримкою для своєї сім’ї.

У Хотешові зустрів майбутню дружину Оксану. З часом вони переїхали в Ковель, де збудували дім, виховали двох донечок – Марію та Софійку.

Родина для Валерія була найвищою цінністю. Мріяли з Оксаною і робили все для того, щоб діти мали хорошу освіту. Марія уже працює фармацевтом, а Софійка навчається у Ковельському фаховому медичному коледжі. Валерій любив своїм дівчаткам робити подарунки, завжди їх привозив, коли вертався із заробітків, останнім часом працював у Києві.

Але у звичне життя втрутилась війна. У жовтні 2022 року Валерія мобілізували. Він потрапив до танкових військ.

Ніколи рідні не чули від свого чоловіка, батька ніяких нарікань. Він оберігав їх від зайвих тривог. На питання: а як там у тебе? – мали коротку відповідь: все добре. Розкажіть ліпше, а як там у нас вдома.

За півтора роки служби Валерій двічі був у відпустці. Рідні щомісяця йому відправляли передачі. Одного разу він не забрав її, тоді дружина й відчула біду.

19 лютого цього року Валерій з побратимами приїхали на перепочинок з бойового завдання. Розпочався авіаналіт, і, аби вберегти танк, вирішили його замаскувати, але в той час прилетів КАБ, і троє з екіпажу – командир, навідник та водій-механік Валерій Степанюк загинули.

Так закінчилась війна ковельчанина. Почалась війна його дружини за повернення чоловіка додому. Це були місяці душевних мук, невідання та надії. Валерій вважався зниклим безвісти. І лише тепер його тіло ідентифікували за результатами ДНК-експертизи.

За тисячу кілометрів від Ковеля у селі Садовод, Куп’янського району на Харківщині височіє могила, де на граніті написано – Валерій Іванович Степанюк. Її насипали побратими ковельчанина. А сьогодні Герой повернувся до себе додому, де знайшов спочинок у нашій рідній волинській землі.

Проклята війна забрала життя сім’янина, громадянина своєї країни, патріота та захисника України.

Світла пам’ять і шана тобі, воїне.

Поховали Валерія Степанюка на Алеї Героїв міського кладовища.