💔 Сьогодні наша громада прощається з Ігорем Петровичем Гембицьким — старшим оператором розвідувальної роти військової частини А4667 (42-ї окремої механізованої бригади). Ця втрата є глибоким ударом для всіх, хто знав цього мужнього воїна. Полеглий захисник Ігор Гембицький присвятив своє життя служінню Україні. Його життєвий шлях, сповнений відданості та героїзму, надихає багатьох.

Народився Ігор Гембицький 9 червня 1981 року в мальовничому селі Хочин Рівненської області. Змалку він мріяв про військову кар’єру, що стало його покликанням. У віці 18 років Ігор був призваний до лав Збройних Сил, після чого ухвалив доленосне рішення — підписати контракт. Сім років він сумлінно служив у підрозділі радіорозвідки на Вінниччині, здобуваючи цінний досвід.

Саме на Поділлі, у 2002 році, доля звела його з майбутньою дружиною Оксаною. Через рік вони уклали шлюб, започаткувавши міцну родину. Подружжя виховало двох чудових доньок — Ангеліну та Інну. У 2007 році Ігоря перевели до військової частини, дислокованої у місті Ковель. Ця подія ознаменувала переїзд сім’ї до нового, майже рідного, дому.

У військовій справі Ігор Гембицький вирізнявся вимогливістю та професіоналізмом. Проте вдома він був взірцем турботливого батька, який плекав у своїх доньках щирість, доброту та глибоку любов до родини й рідної України. Доньки завжди були його найбільшою радістю та гордістю. Він лагідно називав їх «татовими принцесами». Старша Ангеліна, наслідуючи батьківський приклад, обрала шлях захисниці і служить у Збройних Силах, боронячи країну на Покровському напрямку. Молодша Інна наразі навчається у 9 класі, вбираючи найкращі життєві уроки від батька.

З початком антитерористичної операції на сході України Ігор Гембицький неодноразово брав участь у бойових завданнях, демонструючи неабияку мужність. Повномасштабне вторгнення застало його на білоруському кордоні, де він ніс службу. У листопаді 2024 року Ігор долучився до бойового підрозділу 42-ї окремої механізованої бригади, захищаючи Харківщину від ворога.

На жаль, важкі випробування та значні бойові навантаження суттєво підірвали здоров’я нашого захисника. 1 серпня 2025 року Ігор Гембицький потрапив до Харківського госпіталю. Незважаючи на титанічні зусилля медиків у Харкові та Києві, врятувати його життя не вдалося. 21 вересня 2025 року, на 44-му році життя, Ігор Гембицький відійшов у вічність. Його втрата – непоправна.

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди підкреслив: «Сьогодні ми зібрались на цій площі, щоб віддати шану воїну, патріоту, людині, для якої Ковель, де він прожив майже два десятиліття, став рідним домом, а служба Україні була сенсом і покликом серця. Ми дякуємо Ігорю Гембицькому за мужність, самовідданість, захист Батьківщини та кожного з нас».

Від імені всієї громади міський голова висловив найщиріші співчуття батькам, дружині Оксані, донькам Ангеліні та Інні, брату Олександру, а також усім, хто знав і шанував Ігоря. Його життя стало прикладом того, як любов до України і до сім’ї є найвищими цінностями, заради яких варто боротися.

Поховають Героя на його малій батьківщині — у селі Хочин на Рівненщині. Світла і вічна пам’ять полеглому захиснику!