Сьогодні наша громада попрощалася з Героєм — Сергієм Шевченком, який до останнього подиху стояв на захисті рідної землі. Втрата тяжка і болісна, адже ми втратили людину, чия відвага, сила духу та незламне прагнення до свободи стали для всіх нас яскравим прикладом.

Вулиці Зінькова та Бобрівника наповнилися людьми, що утворили «живий» коридор пам’яті, зустрічаючи Сергія Валерійовича з квітами і прапорами. Всі стояли тихо, зі сльозами на очах, віддаючи шану Герою, який віддав усе заради нашої свободи. В цей момент не було зайвих слів — лише глибоке почуття вдячності й болю.

Сергій був справжнім воїном — мужнім, відважним і одночасно чуйним, турботливим. Він завжди був готовий підтримати, допомогти, захистити. Його відданість родині і Батьківщині не мала меж. Коли настав вибір — він обрав захищати рідну землю, навіть знаючи, що цей шлях може бути його останнім.

Чимало теплих, добрих та щемливих слів прозвучало з уст виступаючих на честь нашого Героя.

Стяг, що огортав домовину воїна, був урочисто переданий його мамі, Вірі Миколаївні. Цей момент став символом глибокої поваги до подвигу і відданості Сергія Шевченка.

Прощання завершилось трьома залпами салюту — це був не просто жест вшанування, а знак того, що подвиг, відвага і сила духу Сергія залишаться в наших серцях навічно.

Захисник не встиг здійснити всі свої мрії, але залишив незабутній слід, що продовжується в його донечці.

Його відвага і дух житимуть у кожному з нас. Ми ніколи не забудемо цього Героя, який віддав своє життя за нашу свободу.

🙏 Вічна пам’ять Сергію Шевченку…