Сьогодні наша громада провела в останню дорогу нашого земляка, солдата 71-ї окремої єгерської бригади ЗСУ Андрушківа Сергія Борисовича. Сергій з лютого 2025 року вважався безвісти зниклим, і ось нарешті родина та побратими отримали звістку, яка принесла скорботу, але й певність. Як сказав отець Михайло Валійон, який провадив похорон: «Він упокоївся з миром». Ми віримо, що Сергій тепер із Господом, де немає болю й війни, а є вічна любов і спокій. Нехай Господь прийме його душу у Своє Царство Небесне, адже сам Христос сказав: «Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, той навіть коли й умре — житиме» (Ів. 11:25). Сергій Андрушків був світлою людиною. Багато хто у Підволочиську знав Сергія як усміхненого, доброзичливого чоловіка, який завжди був поруч із дружиною та двома донечками – вони були нерозлучні. Його згадують як люблячого чоловіка, турботливого батька та щиру, відкриту людину – саме таким його пам’ятають земляки. Материнське серце й досі не вірить у цю непоправну втрату. Сотні мешканців Підволочиська, численна родина та друзі прийшли вшанувати пам’ять Сергія та провести його в останню земну путь. Це велика втрата для всієї громади. Обидві донечки тепер приходитимуть до батька на могилу, але вже не відчують його теплих обіймів та батьківської ласки. Наймолодшій донечці, яка ще так мало знала свого батька, вручили пам’ятну грамоту. Державний прапор, символ його відданості Україні, з домовини передали в руки його люблячої дружини Софії. Прощавай, Сергію… Ти повернувся додому — у рідний Підволочиськ, якого ти захищав. Твоє ім’я назавжди вписане в серце громади, у молитви побратимів, у безмежну любов твоєї родини. 💙💛Вічна пам’ять і слава Герою. Спочивай з Богом. Ми ніколи не забудемо твою жертву та твій подвиг.