Сьогодні наша громада пережила ще один надзвичайно важкий і болісний день – ми знову прощалися з нашим Героєм. Сльози рідних, невимовна туга та серце, що крається від болю, адже наш захисник злетів до небес. До цього неможливо звикнути, але, на жаль, герої гинуть, захищаючи нашу свободу.

Віддати останню шану полеглому захиснику України, старшому солдату Скубі Віталію Михайловичу, зібралися у скорботі, вдячності та спільній молитві його родина, бойові побратими, представники місцевої влади, духовенства та численні небайдужі мешканці громади. Навколішки, зі стягами України та у живий коридор Слави, громада зустріла свого Героя. Люди несли квіти, запалювали свічки та молилися за упокій його душі, вшановуючи його безстрашність та самопожертву.

Віталій Михайлович навіки повернувся у рідне селище. Це був його останній похід на рідне подвір’я перед тим, як знайти вічний спочинок на Алеї Слави центрального селищного кладовища. Він спочив поруч з іншими загиблими захисниками-односельцями, які віддали своє життя за Україну. Його подвиг назавжди вписаний в історію нашої громади.

Поховання відбулося з усіма належними християнськими та військовими почестями. На честь старшого солдата Скуби Віталія Михайловича пролунав військовий трикратний салют та урочисто зазвучав Державний Гімн України. Рідним Героя було вручено Державний Прапор України, який урочисто зняла з домовини почесна варта, як символ його бездоганної служби та жертовності.

Ми втратили добру, чуйну людину, яка завжди була уважною до болю інших. Тепер він назавжди пішов у вічність, але його світлий образ залишиться в наших серцях. Занадто високою є ціна нашого миру та свободи, яку ми платимо щодня.

Спи спокійно, дорогий наш захиснику. Світла пам’ять і низький уклін тобі, Воїне! Вічна пам’ять усім захисникам України, хто ціною власного життя виборював наше майбутнє.