Сьогодні Мукачівська громада зазнала втрати – на 106 році життя та 90 році чернечого життя померла сестра Ольга Ладжун. Ця сумна звістка нагадує про важливість пам’яті та поваги до старшого покоління, яке залишило по собі глибокий слід.

Марія – майбутня с. Ольга – народилась 10 червня 1919 року в християнській сім’ї в селі Руські Комарівці, що неподалік Ужгорода. Після смерті батька у 1924 році, її мати була змушена віддати Марію та її старшу сестру Єлизавету на виховання до сиротинця сестер Василіянок в Ужгороді. У цей час, мати працювала, щоб забезпечити дітей. Вихователькою маленької Марії та її сестрички в сиротинці деякий час була с. Василія Глібовицька. Сестра Ольга згадувала про дитячу радість, коли у 4 класі учні отримали свій перший зошит на 12 сторінок. Перебуваючи серед сестер, Марія мала можливість побачити монаше життя зсередини, що згодом вплинуло на її рішення посвятити себе служінню Господу.

У 1936 році Марія вступила на новіціят до Ужгородського монастиря, де під час Облечин отримала монаше ім’я – Ольга. Після складення перших Тимчасових Обітів с. Ольга навчалась в учительській семінарії сестер Василіянок, яку успішно закінчила через 5 років. Паралельно з здобуттям освіти, с. Ольга працювала у вчительській семінарії в Ужгороді. Після отримання диплому с. Ольга разом з іншими сестрами була направлена для праці у церковних школах. Зокрема, сестра навчала у церковній школі містечка Великий Бичків.

Великим благодійником та духовним наставником для дітей і сестер був о. Августин Волошин, який особливо турбувався про сиріт. О. Августин та його дружина Ірина, не маючи власних дітей, віддали свій будинок у Мукачеві сестрам Василіянкам для створення там сиротинця. Згодом подружжя переїхало туди, щоб жити разом із сестрами та дітьми. Сестра Ольга згадувала, що сироти називали подружжя Волошиних батьком і матір’ю.

У 1941 році с. Ольга вступила до Університету в м. Сегед (Угорщина), де навчалася на біологічному факультеті. 28 серпня 1944 року сестра склала Вічні Обіти в Ужгородському монастирі. Після приходу радянської влади всі греко-католицькі монастирі були ліквідовані, що змусило сестер шукати притулку у родини та знайомих.

З 1946 по 1949 роки с. Ольга працювала бухгалтером у різних установах. З 1950 року протягом 20 років працювала вчителем біології в с. Середнє Ужгородського району. Незважаючи на складні часи, незручності та переслідування з боку радянської влади, с. Ольга разом з іншими сестрами продовжували жити монашим життям. У період підпілля сестра Ольга належала до підпільного монастиря сестер Василіянок у Мукачеві. До останнього часу с. Ольга Ладжун проживала у монастирі Пресвятої Родини м. Хуст.

Вічна пам’ять!