Сьогодні небо над Глобинською громадою знову затягнуте хмарами смутку. Ми вкотре схиляємо голови, прощаючись із земляком, чиє життя обірвав ворожий обстріл. Це ще одна незагоєна рана для нашого краю, ще одне серце, яке зупинилося заради нашого мирного майбутнього. Громада зібралася, щоб віддати останню шану солдату Віктору Івановичу ПРИЩЕПІ. Його життєвий шлях не був простим, але фінал цього шляху став свідченням справжньої мужності: коли країна опинилася в біді, він зі зброєю в руках став на захист спокою своїх близьких. Віктор народився 13 березня 1981 року на Житомирщині. Після аварії на ЧАЕС родина шукала безпеки та нового початку, так Глобине стало для нього рідною домівкою. Тут він ріс, навчався у школі №5, тут формувався його характер. Ті, хто знав Віктора близько, пам’ятатимуть його як людину «з золотими руками». Він володів рідкісним нині хистом – пічною справою. Його каміни та груби й досі зігрівають оселі багатьох людей, залишаючи по майстру добру згадку. Був у його житті й особливий період роботи в Олевську, у дитсадку «Сонечко». Там Віктора обожнювали діти – малеча тонко відчувала його щирість та доброту. Він був людиною природи: знаходив спокій у тиші лісу та на березі річки з вудкою. Це були хвилини його справжнього відпочинку. Життя Віктора було звичайним, людським – із власними викликами та труднощами. Але через усі випробування він проходив не сам: мама, брати та сестри завжди були для нього надійною гаванню і головною опорою. У червні 2023 року Віктор прийняв найважливіше рішення – змінити звичне життя на піксель і окопи. Він став стрільцем-помічником гранатометника. На фронті народився «Вікінг» – воїн, для якого дисципліна та обов’язок стали понад усе. За відвагу та вірність побратимам Віктор був відзначений нагрудним знаком «Бойовий піхотинець» та орденом «Ветеран війни». 17 лютого 2026 року Віктор Іванович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Покровка на Сумщині. Він пішов у вогонь заради того, щоб його родина ніколи не знала гніту ворожої окупації, щоб над його домом було мирне небо. Ми прощаємося з людиною, яка у вирішальний час зуміла піднятися над обставинами та зробити правильний вибір. Віктор Прищепа назавжди залишиться в пам’яті громади як мужній захисник, який віддав за Україну найдорожче – своє життя. Вічна пам’ять і доземний уклін Герою. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Віктора. Світла йому пам’ять.