Війна, Головинська ОТГ
Пам’яті Героя: Олександра Крука провели в останню путь
Сьогодні небо над Головинською громадою було пронизане тихим болем. Світило тепле сонце, вітер лагідно шелестів листям, наче сама природа схилила голову в скорботі… Ми з глибоким сумом згадуємо нашого земляка, Героя — Олександра Крука Володимировича, якого ми провели в останню дорогу 25 вересня. У серцях нашої громади оселилася тиша — тиша від болю, втрати та безмежної шани до того, хто віддав своє життя за волю України. Олександр Крук народився 17 серпня 1992 року у мальовничому селі Злазне, де минули його дитячі та юнацькі роки. Він закінчив місцеву школу, а потім, як і багато хто, шукав кращої долі за кордоном, працюючи, зокрема, в росії. Але його серце завжди прагнуло додому, до рідної України. Разом із коханою дружиною Іриною, Олександр створив теплу та люблячу сім’ю. Вони оселилися в селі Садки, де придбали власний будинок. У лютому 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення, Олександр виїхав на заробітки до Німеччини. Однак, звістка про війну не залишила його байдужим. Зрозумівши, що його місце — тут, поруч із рідними та на захисті Батьківщини, він повернувся до України. У травні 2023 року їхню родину осяяв промінчик щастя — народився син Тимофій. Для Олександра бути батьком було неймовірною радістю. Останнім часом, до призову, Олександр Крук працював на підприємстві з обробки каменю. Його життя обірвалося трагічно 21 березня 2025 року, коли він був призваний до лав Збройних Сил України. Служив Олександр як водій-електрик у роті безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону. 21 вересня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донецької області, серце нашого Героя перестало битися. Але воно продовжує жити у серцях тих, хто його знав, любив і пам’ятатиме. Крук Олександр пішов із життя, але залишив незабутній слід у серцях кожного, хто мав честь його знати. Він був вірним чоловіком, люблячим батьком, турботливим сином, відданим братом і хоробрим воїном. Його сміливість, безмежна любов до рідної землі та готовність захищати її до останнього подиху — це приклад для наслідування. Пам’ять про Олександра Крука назавжди залишиться в наших серцях. Нехай небеса будуть йому мирними, а пам’ять — вічною. Дякуємо Тобі, наш Захиснику. Слава Україні. Слава Герою!

