Сьогодні небо над Головинською громадою було пронизане тихим болем. Світило тепле сонце, вітер лагідно шелестів листям, наче сама природа схилила голову в скорботі…

25 вересня ми провели в останню дорогу нашого земляка, воїна, Героя — Крука Олександра Володимировича. У серцях нашої громади оселилася тиша — від болю, втрати і глибокої шани до того, хто віддав своє життя за Україну, за нас із вами. Ця пам’ять про Олександра Крука житиме вічно.

Олександр народився 17 серпня 1992 року в багатодітній родині у мальовничому селі Злазне. Тут пройшли його дитячі роки, тут він закінчив Злазненську школу. Після цього працював за кордоном, зокрема в росії, але серце його завжди тягнулося додому, в рідну Україну. Разом з коханою дружиною Іриною, вони створили теплу і люблячу сім’ю, оселившись у селі Садки.

На початку лютого 2022 року Олександр виїхав на заробітки до Німеччини. Однак, після початку повномасштабного вторгнення, він не зміг залишатися осторонь. Повернувшись на Батьківщину, щоб бути поруч із рідними, він демонстрував свою відданість країні. У травні 2023 року в їхній родині з’явився маленький промінчик світла — син Тимофій. Бути батьком для Олександра було справжньою радістю, яка додавала сил.

Останнім часом, Олександр Крук, працював на підприємстві з обробки каменю. Його життя було сповнене праці та любові до близьких. 21 березня 2025 року він був призваний до лав Збройних Сил України. Служив як водій-електрик роти безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону, виконуючи надзвичайно важливі завдання.

💔 21 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донецької області серце Олександра перестало битися… Але воно продовжує жити в серцях тих, хто його знав і любив. Крук Олександр пішов із життя, але залишив незабутній слід у серцях кожного, хто його знав. Він був — чоловіком, батьком, сином, братом, справжнім воїном. Його сміливість, любов до рідної землі та готовність захищати — залишаться прикладом для майбутніх поколінь. Нехай небеса будуть йому мирними, а пам’ять — вічною. Дякуємо Тобі, наш Захиснику. Слава Україні. Слава Герою!