Сьогодні, 11 липня, ми вшановуємо одинадцяту річницю з дня трагічної загибелі справжнього сина українського народу, відданого захисника України, мешканця мальовничого села Дмитрівка – Полякова Василя Вікторовича. Він народився у 1991 році і у свої молоді роки свідомо обрав шлях служіння Батьківщині, ставши на захист її суверенітету та територіальної цілісності. Ця дата є не лише днем скорботи, а й нагадуванням про неоціненний внесок кожного, хто віддав своє життя за свободу нашої країни.

Старший сержант Поляков Василь Вікторович служив інспектором прикордонної служби 1 категорії, виконуючи складні та небезпечні завдання на лінії розмежування. Його військовий шлях був сповнений мужності та професіоналізму, а його відданість справі була прикладом для побратимів. Василь був одним із тих, хто першим став на захист України у найскладніший період, не вагаючись пожертвував найціннішим – власним життям.

Життя Василя Полякова обірвалося 11 липня 2014 року під час виконання військового обов’язку у зоні Антитерористичної операції (АТО). Це сталося в районі населеного пункту Новомихайлівка, що у Мар’їнському районі Донецької області. Саме там, на передовій, він зустрів свій останній бій, до кінця залишившись вірним присязі та українському народу. Його героїчна загибель є вічним болем для родини, громади Дмитрівки та всієї України.

За виявлену мужність, незламність духу та героїзм, виявлені під час захисту Батьківщини, його було посмертно нагороджено високою державною відзнакою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ця нагорода є символом його безстрашності та визнанням його жертовного подвигу заради майбутнього України. Вона вкотре підкреслює, що його ім’я назавжди вписане в літопис української історії як ім’я справжнього Героя.

У цей день ми низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед світлою пам’яттю мужнього Воїна-Захисника України. Його ім’я, Василь Поляков, має бути пам’ятним для наступних поколінь як символ незламності українського духу та готовності до самопожертви. Ми зобов’язані пам’ятати про тих, хто віддав найдорожче за нашу свободу, адже саме завдяки їхній відвазі ми маємо можливість жити і будувати сильну, незалежну державу. Вічна слава Герою! Герої не вмирають! Пам’ять про Василя Полякова житиме в наших серцях.