Сьогодні, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, ми схилили голови у глибокій скорботі за тими, хто віддав своє найцінніше – життя за волю та незалежність України. Ці мужні люди жили поруч з нами, мали власні мрії, звичайні людські бажання, працювали, будували майбутнє та любили свої родини. Проте, коли настав вирішальний час, вони без вагань стали на захист нашої Батьківщини, стали на захист кожного з нас.

Ми з особливою шаною згадуємо полеглих героїв – Михайла Октябрського та Володимира Пустовойта. Це були відважні воїни, чиї серця палали любов’ю до Батьківщини, чий дух був незламним у боротьбі за свободу та майбутнє нашої держави. Їхня відданість і жертовність назавжди залишаться в нашій пам’яті.

У родинах цих героїв залишився невимовний біль від непоправної втрати. Але разом з тим, це біль, що переплітається з безмежною гордістю за те, якими вони були: відданими, сміливими, справжніми патріотами. Їхній подвиг – це неоціненний внесок у нашу спільну пам’ять, у пам’ять нашої громади. Вони віддали найдорожче за Україну, за наше мирне майбутнє, за те, щоб ми могли жити в вільній країні.

Істина полягає в тому, що герої живуть доти, доки ми, живі, їх пам’ятаємо. Наша пам’ять – це їхня вічна шана. Нехай їхні імена будуть навіки вписані в історію України.

Вічна пам’ять полеглим захисникам України!

Вічна слава і шана нашим героям!