Війна, Печеніжинська ОТГ, Суспільство
Герой Руслан: Вічна Пам’ять Українському Воїну
29 червня 1977 року народився Руслан, майбутній український воїн та відданий захисник своєї землі. Його дитинство пройшло в мальовничих куточках Прикарпаття – селах Княждвір, Сопів та місті Коломия, а також у Загайполі. З ранніх років Руслан виявляв риси характеру, які згодом стали основою його військового шляху: дисциплінованість, відповідальність та безмежну відданість справі. Ці якості були загартовані під час його служби у морській піхоті, де він здобув неоціненний досвід і знання, що стали йому в пригоді в найважчі часи. Служба в морській піхоті заклала фундамент його військової підготовки та підготувала до майбутніх викликів, зробивши його справжнім українським захисником.
Коли у березні 2022 року російські окупанти розпочали повномасштабне вторгнення, Руслан, не вагаючись, добровільно став до лав Збройних Сил України, продемонструвавши справжній патріотизм. Він приєднався до легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади – однієї з найбільш боєздатних частин ЗСУ. Завдяки своєму досвіду, лідерським якостям та відвазі, Руслан швидко отримав довіру командування і був призначений командиром відділення розвідки. На цій відповідальній посаді він виконував складні та небезпечні завдання, надаючи критично важливу інформацію для успішних операцій.
Руслан брав активну участь у найжорстокіших бойових діях, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Його бойовий шлях проліг через гарячі точки Запорізької, Херсонської та Донецької областей, де він разом зі своїми побратимами стримував ворожий наступ. Кожне його рішення, кожен крок на полі бою були продиктовані бажанням захистити свою родину, свій народ і свою Батьківщину. Загиблий герой Руслан віддав своє життя 19 липня 2023 року під час виконання чергового бойового завдання на Запорізькому напрямку. Ця трагічна подія стала непоправною втратою для всієї України, для його родини, друзів та бойових побратимів.
Пам’ять про Руслана, українського воїна, навіки залишиться в серцях українців. Його поховали з усіма військовими почестями в рідному селі Загайпіль, де він знайшов вічний спокій. Країна високо оцінила подвиг Руслана: посмертно його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня – державною нагородою, що відзначає особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Також йому була вручена медаль «Лицар Бойового чину», що підкреслює його виняткову відвагу та самовідданість у боротьбі за свободу. Світла пам’ять про Руслана, справжнього героя України, завжди буде жити серед нас. Вічна шана і безмежна вдячність за його неперевершений подвиг та жертовність. Його ім’я стало символом незламності духу українського народу.
Історія Руслана є яскравим прикладом незламності та самовідданості, які демонструють тисячі українських захисників на фронті. Його життя та героїчна загибель нагадують нам про високу ціну свободи та незалежності, за яку бореться Україна. Ми повинні завжди пам’ятати та шанувати тих, хто віддає своє життя заради майбутнього нашої нації. Вічна слава героям!


